Тема: розповідь про те, як виникли скульптури кам’яних баб на острові Хортиця.

Головна думка: «Побутує думка, що затемнення Сонця чи Місяця — це нагаду­вання про нещасне кохання Полеля і земної дівчини Благині».

Мета: цікавитися історичною спадщиною предків.

Рід літератури: епос.

Жанр: переказ.

У переказах є багато достовірних історичних фактів – кам’яні фігури на острові Хортиця; Перун, Полель, Мара, Вихор — персонажі давньослов'янських язич­ницьких вірувань.

Будова твору

План

1. Скульптури на острові Хортиця. 

2. Нечиста сила серед темноти.

3. Перун – владика грому.

4. Вродлива Благиня.

5. Полель – родич Перуна.

6. Зник нічний морок.

7. Мара прагне помсти.

8. Благиня – кам’яна баба.  

9. Затемнення – нещасне кохання.

Головні персонажі: Полель і Благиня.

Другорядні персонажі: Перун, Мара, Вихор, Степова відьма.

КАЗКА ПРО БЛАГИНЮ — КАМ'ЯНУ БАБУ

народний переказ переказав Віктор Васильчук

     Якщо вам пощастило побувати на острові Хортиця, то ви, ма­буть, звернули увагу на статуї кам'яних баб біля Запорізького дуба...

     Це трапилося дуже давно, коли Всесвіт був темним і довкола стояв сивий морок. Замість міст і сіл шуміли ліси. Степи були без­крайніми, а море — на сотню метрів нижчим, ніж сьогодні. Між високих і густих трав сновигали поодинокі розбійники і різна нечиста сила. Від того не було радості. Тільки смуток і страх жили поряд з людьми. Бо ті злі сили — духи боліт і яруг¹, користуючись темінню, виходили вершити лихі справи.

     Верховодив тоді Перун — грізний владика грому і блискавки, повелитель усіх стихій, розпорядник життя і смерті, покровитель воїнів. Перед ним тремтіло все живе, схилялися низько дерева і лягали до землі трави, стихало бурхливе море. Іноді на вогненній колісниці Перун проносився темними небесами над безкрайніми степами, засліплюючи всіх, хто дивився вгору.

Надзвичайно вродлива дівчина з роду людського якось глянула на небо, бо хотіла побачити могутнього Перуна і його стрімку коліс­ницю. Проте владика Всесвіту не спопелив красуню. Замилувався нею та поспішив до свого племінника Полеля, який ніяк не міг обрати дружину. Полель прагнув переконати Мару — злу володар­ку потойбічного світу — розігнати морок і дати людям світло. Не любила юнака Мара ще й за те, що він навчив людей майструвати музичні інструменти й грати на них.

    Поглянув і собі золотокудрий юнак на ту дівчину і закохався до нестями. Як не вмовляв його Перун не кохати дівчину з роду людського, Полель стояв на своєму. Це додало йому сили та відваги. Спустився добродушний юнак на землю, підійшов до дівчини, яка назвалася Благинею, і зізнався, що він родич Перуна. Не повірила йому дівчина.

— Якщо ти рідня Перуна, то доведи це, — хитро мовила Благиня.

— Як? — запитав Полель.

— Дуже просто: розвій морок над землею, щоб люди могли роз­різняти день і ніч. Усім набридло спостерігати лише за блискави­цями твого родича.

— Гаразд, — згодився Полель. — А ти вийдеш за мене тоді?

— Побачимо, — зніяковіла красуня.

    Враз Полель зник, а згодом розвиднилось над землею. Засяяв, зазеленів, зацвів, задзвенів пташиними трелями, різними звуками світ. Відділився день від вічного мороку. Розлютилася не на жарт Мара. Покликала на підмогу всіляку нечисту силу. Але Перун, поспішивши на своїй колісниці, суворо мовив:

— Ти, Маро, втихомирся. Мені так навіть зручніше, я вдень зможу відпочити, не кидатиму блискавиць. І нехай Полель візьме за дружину Благиню, гарні дітки будуть у них.

    Нічого не відповіла володарка мороку. Забрала свою злу братію і зникла. Натомість знайшла в байраках² Вихора і запитала, що ж їй робити.

— В усьому винна Благиня, — сказав Вихор.

    Шугонула тоді Мара до Степової відьми.

— Повернути морок я не в силах, — заявила відьма.

— Тоді вбий дівчину, — наполягла Мара.

— Це не допоможе, душа залишиться, і Полель знову відтво­рить красуню.

— То що ж тоді робити?!

— Можу заховати душу Благині в камінь. Звідтіля він її ніколи не дістане.

    ...Щойно Полель простягнув руку до Благині, яка сяяла від щастя, дівчина враз стала кам'яною бабою. Відтоді з'явилося багато подібних скульптур, бо Полель ще довго шукав схожу красуню на землі. Проте й морок більше не повернувся.

     Побутує думка, що затемнення Сонця чи Місяця — це нагаду­вання про нещасне кохання Полеля і земної дівчини Благині.

^{1. Яруги — глибокі, великі яри.}

^{2. Байрак — яр, порослий лісом, чагарником.}