РІДНИЙ КРАЙ
|
Соловеєчку, співай! Колосися, жито! Це Вітчизна — рідний край, любо в ньому жити.
Тут бабуні й дідусі, і сім'я весела, й наші родичі усі по містах і селах. |
Мови рідної нектар додає нам сили… Будить душі тут кобзар — щоб заговорили.
Не легенда, не міраж1, — сколихнеш орбіту, Україно, раю наш, квітко цього світу. |
1. Міраж — те, що не відповідає дійсності; те, що уявляється, здається; привид.
Тема: поетична розповідь про рідний край – Україну.
Головна думка: «Це Вітчизна — рідний край, любо в ньому жити».
Мета: уславлення рідного краю – України.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: патріотична.
Художні засоби
Епітети: «сім’я весела», «любо жити».
Постійні епітети: «рідний край», «мови рідної».
Метафора: «мови рідної нектар додає нам сили», «Будить душі тут кобзар».
Риторичний оклик: «Соловеєчку, співай!», «Колосися, жито!».
Риторичне звертання: «Україно, раю наш, квітко цього світу».
Перелічення: «Тут бабуні й дідусі, і сім'я весела».
Інверсія: «Будить душі тут кобзар».
Пестливі слова: «соловеєчку».
Кількість строф: чотири.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: тристопний хорей.
|
тут |
ба |
бу |
ні |
й ді |
ду |
сі |
|
і |
сім' |
я |
ве |
се |
ла |
|
|
й на |
ші |
ро |
ди |
чі |
у |
сі |
|
по |
мі |
стах |
і |
се |
лах |
|
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/
Римування: АБАБ (перехресне)
Точні рими: співай – край дідусі – усі нектар – кобзар, сили – заговорили, орбіту – світу.
Вірш про рідний край – Україну.
У поетеси Вітчизна асоціюється зі соловейком, ця пташка є народним символом, а її мову називають солов’їною. Здавна край вважався житницею, славиться працелюбними людьми. Український народ ідентифікує його мова. Великий кобзар, «Кобзар» і кобзарі – це також Україна. І як говорить народне прислів’я, рідний край – це земний рай для його мешканців.
Чому всі люди люблять свою Батьківщину