Тема: розповідь про золотий тризубець.

Головна думка: «золотий тризубець став для українського народу основним захистом, символом міцної родини та Святого Духа».

Мета: тризуб — оберіг українського народу.

Рід літератури: епос.

Жанр: літературна легенда.

Казкові елементи у легенді.

Казковий зачин: «Колись давно …».

Чарівні перетворення: Дух Святий постав голубкою, чужинець зі змійством зник. 

Будова твору

План

1. Українська сім’я.

2. Поселився дивний чоловік.

3. Прохання родини.

4. Поява Духа Святого.

5. Золотий тризубець.

6. Чужинець зник.

7. Оберіг українського народу.

Головний персонаж: хлопчик Тарасик.

Другорядні персонажі: батьки хлопчика, Дух Святий, чужинець. 

Розповідь ведеться від імені автора.

Позитивні персонажі: Тарасик, його мама і батько, Дух Святий.

Негативні персонажі: чужинець.

Цитатна характеристика Тарасика

Враження від прочитаного твору

     Мене захопила літературна легенда «Золотий тризубець». Авторка  цього твору Ірина Мацко. Цей твір цікавий, то­му що у ньому захоплююче і  фантастично пояснюється значення тризуба у житті українського народу.

^{ЗОЛОТИЙ ТРИЗУБЕЦЬ}

    ^{Колись давно в нашому краї, де буяли зелені ліси, височіли гори, квітувала природа, біля бурхливої річки жила українська сім'я. Мати була красивою, співучою і дуже працьовитою. У заквіт­чаній хатині завжди було вдосталь харчів, спечений смачний хліб, вишиті рушники на стінах. Батько мав золоті руки — будь-яку роботу міг виконати, й усе йому вдавалося. Був у них син Тарас, талановита і розумна дитина. Він завжди допомагав батькам і справно виконував свої обов'язки.}

     ^{Сім'я жила весело, в достатку та здоров'ї, у мирі й любові, аж поки в їхньому краї не поселився дивний чоловік. Зовні він був дуже привітним, вітався з усіма, говорив приємні слова, але люди помітили, що після того, як до них примкнув чужинець, почалися між ними біди та нещастя, чвари та злоба. І ніби причин не мали, а неприязнь виросла така, що аж у повітрі відчувалось. І одного дня насупилося небо, зашумів злісно вітер, здіймаючи пилюку та зриваючи дахи на хатинах. А з двору чужинця потяглося по всіх усю дах чорне і страшне змійство.}

     ^{Від жаху та розпачу люди не знали, куди бігти, що робити. Зчинився великий лемент у краї, аж гори задрижали, річки змінили русла, звірі й птахи поховалися. Тільки родина, у якій мати, батько і дитина спокійно молилися перед рушниками та іконами й просили Небесного Отця відвернути чорну напасть від рідного краю, залишилися тут, де вони виросли.}

     ^{І раптом серед громів, блискавок та хаосу з'явилася маленька голубка, яка летіла до хатини цієї родини. Покружляла хвилину над стріхою, а тоді опустилася білою хмариною на обійстя. Це був Дух Святий, який постав перед сім'єю. Він сказав їм:}

^{— Ви дуже щиро молитесь. Я переконався, що й справді хочете бачити свою землю вільною, щасливою та квітучою. Тільки міцна, працьовита, справжня українська родина, така, як ваша, може подолати зло і визволити край від лиха. Даю вам золотий тризубець, що символізує єдність. Зав'яжіть на ньому родинний рушник та прикладіть його до чола чужинця. І зло пропаде, зникне та більше ніколи не турбуватиме ваш край. Тільки зробити це ви маєте також разом — мати, батько й син.}

    ^{Сказавши ці слова. Дух знову пере­творився на голубку, яка вилетіла у відчинене вікно. А хлопчик ухопив золотого тризубця.}

^{— Мамо, тату, це я повинен зробити! Йдемо?}

^{— Так, сину, — сказала мати, зав'я­зуючи родинного рушника на руків'я тризубця.}

^{— Це додасть тризубцеві сили, а тобі — хоробрості. Увесь рід зараз із нами і особ­ливо з тобою, сину, — поклавши руку на плече хлопчикові, мовив батько.}

     ^{Тарас вибіг на подвір'я, де все ще вирувала негода. За ним вийшли батьки.}

^{— Де ж ми знайдемо зараз чужинця? — запитав син.}

    ^{Над краєм нависла велика чорна хмара, а в одному місці наче смерч закрутив і хатини, і землю, і все живе, що було там.}

^{— Мабуть, він саме там, де вирує смерч. Ходімо туди.}

    ^{І справді, прийшовши на місце, вони побачили чоловіка, від якого в різні боки котилися чорні хвилі. Сам він наче завмер, а вгору від нього піднімався коловорот, що змітав усе на своєму шляху і навколо себе. Очі були налиті кров'ю і дивилися кудись у далечінь.}

    ^{Лячно було хлопцеві, але, відчуваючи підтримку матері й батька та тримаючись за родинний рушник, упевнено підійшов він до чужинця і приклав тризубця до його чола. Із грудей чоловіка вирвався дивний звук, а через якийсь час чужинця закрутило, змійство з усього краю сповзлося до нього, і вмить їх не стало. Смерч, який він сам створив, забрав його із собою. Зло залишило землю і більше ніколи не поверталось. А тризубець залишили як захист і символ добра, злагоди, миру, добробуту та єдності для всіх та подарунок від Святого Духа.}

    ^{І відтоді золотий тризубець став для українського народу основним захистом, символом міцної родини та Святого Духа.}