Я МАЮ ПРАВО

Я — українець. Є у мене право

на рідну мову та свою державу,

на гордий прапор золотисто-синій,

на щастя жити у такій країні.

 

Я — українець. Право знати маю

про тих, кого героями вважаю,

що людство рятували від руїни, —

синів і дочок, гідних України.

Я — українець. Хочу право мати

завжди усе, що думаю, казати,

на незалежну та міцну державу,

на все, що гарантовано по праву.

 

Я — українець. І моє це право —

любити землю горду й величаву

і дух свободи набирати в груди.

Я — українець. Був ним, є і буду!

Тема: поетична розповідь про права українців.

Головна думка: «Я — українець. Був ним, є і буду!».

Мета: уславлення патріотизму українського народу.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: патріотична.

 

Художні засоби

Епітети: «гордий прапор золотисто-синій», «землю горду й величаву».

Сталі епітети: «рідна мова».

Метафора: «дух свободи набирати в груди».

Риторичний оклик: «Був ним, є і буду!».

Повтори (рефрен): «Я — українець …».

 

Кількість строф: чотири.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб.

я

у

кра

ї

нець

і

мо

є

це

пра

во

лю

би

ти

зем

лю

гор

ду

й ве

ли

ча

ву

і

дух

сво

бо

ди

на

би

ра

ти

в гру

ди

я

у

кра

ї

нець

був

ним

є

і

бу

ду

/U_/U_/U_/U_/U_/U

/U_/U_/U_/U_/U_/U

/U_/U_/U_/U_/U_/U

/U_/U_/U_/U_/U_/U

 

Римування: ААББ (суміжне)

Точні рими: маю – вважаю, руїни – України, мати – казати, державу – праву, груди – буду.

 

Вірш про права українського народу на державну мову, гідне життя, історичну справедливість, свободу слова, виборче право.