Я СЛУХАЮ — СПІВАЄ СОЛОМІЯ

Я слухаю — співає Соломія.

Вслухаюся в мелодію й слова.

Я слухаю — і серцем розумію,

яка то зірка в музиці була!

О Боже мій, який величний голос,

освячений тобою на віки,

як той тривкий пшеничний дужий колос

що виростав під сонцем залюбки.

Через літа я чую із платівки

її в піснях озвучене тепло,

бо вміла через душу перелити

все, що співала людям на добро.

Тема: поетична розповідь про Соломію Крушельницьку.

Головна думка: «Я слухаю — і серцем розумію, яка то зірка в музиці була!».

Мета: Соломія Крушельницька – гордість України.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

 

Художні засоби

Епітети: «величний голос», «дужий колос», «озвучене тепло».

Метафора: «зірка в музиці», «серцем розумію», «через душу перелити».

Повтори (анафора): «Я слухаю —».

Риторичний оклик: «Я слухаю — і серцем розумію, яка то зірка в музиці була!».

Риторичне звертання: «О Боже мій».

 

Кількість строф: три.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб.

че

рез

лі

та

я

чу

ю

із

пла

тів

ки

ї

ї

в пі

снях

о

зву

че

не

те

пло

 

бо

вмі

ла

че

рез

ду

шу

пе

ре

ли

ти

все

що

спі

ва

ла

лю

дям

на

до

бро

 

/U_/U_/U_/U_/U_/U

/U_/U_/U_/U_/U_/

/U_/U_/U_/U_/U_/U

/U_/U_/U_/U_/U_/

 

Римування: перехресне (АБАБ)

Точні рими: голос – колос, віки – залюбки.  

 

Вірш присвячений видатній українській оперній співачці минувшини – Соломії Крушельницькій.

 

Соломія Амвросіївна Крушельницька — українська оперна співачка