Тема: розповідь про песика Бруно.

Головна думка: «Бруно був насправді щасливим».

Мета: заклик любити тварин.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Доведення, що прочитали оповідання.

Твір невеликого обсягу (дві сторінки) про подію (блакитного песика поселили при школі) з життя декількох персонажів, яка триває недовго.

Будова твору

 План

1. Безпритульний песик.

2. Знайомство з учнями.

3. Опис Бруно.

4. Песик шукає друзів.

5. Гучний дзвоник.

6. Завдання для учнів.

7. Вдячність вчителів.

Головний персонаж: пес Бруно.

Другорядні персонажі: сторож, учні, вчителі.

Розповідь ведеться від імені автора.

Опис песика

Песик одразу сподобався дітям, адже він був дуже симпа­тичний, веселий, грайливий та лагідний. Його хутро було синього кольору.

^{МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ПЕС БРУНО}

    ^{Якось шкільний сторож зна­йшов маленького безпритульного песика. Чоловік узяв цуценя до себе і назвав його Бруно. Мешкав сторож на підвальному поверсі школи у маленькій кімнаті з окре­мим виходом на вулицю. Тому вже наступного дня Бруно випала чудова нагода познайомитися зі школярами.}

    ^{Песик одразу сподобався дітям, адже він був дуже симпа­тичний, веселий, грайливий та лагідний. Бруно теж сподоба­лося нове товариство. Кожного ранку він зустрічав дітей біля воріт школи, вдень з усіма грався, а ввечері проводжав до воріт.}

    ^{Варто сказати, що насправді Бруно був дуже дивним собакою. Його хутро було синього кольору. Ані Бруно, ані хто інший не розуміли, як таке могло трапитись. Пес точно пам'ятав, що матінка в нього була жовтого кольору, а бать­ко — рудого. Дехто вважав, що Бруно просто пофарбували синьою фарбою. Песику так подобалося, що про нього точи­лося стільки розмов, що він ходив по двору школи з гордо піднятою головою. Та коли діти і вчителі йшли на заняття, Бруно сумував. Його господар цілий день працював і не мав часу на свого улюбленця.}

    ^{Одного ранку Бруно вирішив потрапити до приміщення школи і відшукати там своїх друзів. Він тихенько просковзнув у двері, коли в школу заходив учитель фізкультури. Шкільний коридор справив на Бруно незабутнє враження. Він був широким та мав величезні вікна. На підвіконнях стояли квіти, а стіни були увішані картинами і світлинами.}

    ^{Промайнувши коридор, пес-дослідник зазирнув до їдаль­ні. Звідти доносилися настільки смачні аромати, що Бруно навіть вирішив більше нікуди не йти. Але згадавши, заради чого він тут, стрімголов вибіг на коридор. Усі класи були зачинені, і Бруно міг тільки чути голоси. Та раптом задзвонив гучний дзвоник, і, як у казці, всі двері одночасно відчинили­ся. До коридору, посеред якого стояв Бруно, вибіг великий і гучний натовп учнів. Пес навіть злякався, що його не помітять і розчавлять. З переляку Бруно ліг на підлогу і за­крив голову лапами. Та діти одразу помітили свого улюблен­ця. Вони радісно кинулися до Бруно.}

     ^{Учителі теж помітили синього песика і не насварили його, а навпаки — зраділи. Після перерви розпочався новий урок, учні розійшлися по своїх класах. У той день учителі дали всім дітям однакове завдання: написати твір «Мій улюблений пес Бруно».}

     ^{Кращих творів діти ще не писали ніколи, тому вдячні вчителі висловили Бруно подяку і дозволили йому кожного дня приходити до їдальні на обід. Відтоді песик міг заходити до школи і гратися з учнями на перервах. Бруно був насправді щасливим.}

Скласти текст «Мій улюбленець» за схемою-таблицею мікротем