РІДНА МОВА
|
Народилася я в Україні, де річки й світанки сині–сині. Змалку мене вчила моя мати мову й рідне слово шанувати. |
Моя рідна українська мово, я люблю твоє співуче слово. Я без нього – наче без родини, бо я донька рідної Вкраїни. |
|
Серце моє квітне, як в обнові, коли чую українське слово. А воно, як птах, небес сягає. Краще мови рідної немає! |
|
Тема: поетичне ставлення доньки рідної Вкраїни до своєї мови.
Головна думка: «Краще мови рідної немає!».
Мета: заклик вивчати і плекати українську мову.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: патріотична.
Художні засоби
Епітети: «світанки сині-сині», «рідне слово», «співуче слово».
Сталі епітети: «мови рідної».
Уособлення (метафора): «серце квітне, … небес сягає».
Метафора: «донька рідної Вкраїни».
Порівняння: «Я без нього – наче без родини», «Серце моє квітне, як в обнові», «А воно, як птах, небес сягає».
Риторичне звертання: «Моя рідна українська мово».
Риторичний оклик: «Краще мови рідної немає!»
Повтори: «сині-сині».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: п’ятистопний хорей.
|
сер |
це |
мо |
є |
кві |
тне |
як |
в о |
бно |
ві |
|
ко |
ли |
чу |
ю |
у |
кра |
їн |
ське |
сло |
во |
|
а |
во |
но |
як |
птах |
не |
бес |
ся |
га |
є |
|
кра |
ще |
мо |
ви |
рі |
дно |
ї |
не |
ма |
є |
/_U/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/_U/
Римування: суміжне (ААББ).
Точні рими: Україні – сині, мати – шанувати, мово – слово, родини – Вкраїни, сягає – немає.
Лірична героїня вірша – українка, донька рідної Вкраїни.
Лірична героїня любить свій край, Батьківщину. А почувається вона донькою не тільки тому, що українська мова є рідною для неї. Вона трепетно ставиться до державної мови, розмовляє нею. Українське слово у неї в пошані.