ЛІТО КРАСНЕЄ МИНУЛО
Літо краснеє минуло, сніг лежить на полі;
діти з хати виглядають в вікна... шкода волі!
Діти нудяться в хатині, нудять, нарікають:
«І нащо зима та люта? — все вони питають.
Он все поле сніг завіяв, хоч не йди із хати!
У замкнуті дивись вікна, ніде й погуляти!
Сніг з морозом поморозив всі на полі квіти...
Десь зима та не скінчиться! — нарікають діти.
Ждіте, ждіте, любі діти! Літо знов прилине,
прийде мила годинонька, як зима та згине;
і заквітне наше поле, і зазеленіє, —
знов його весна прекрасна квіточками вкриє.
Тема: поетична розповідь про те, що минуло літо.
Головна думка: «літо знов прилине, прийде мила годинонька».
Мета: уславлення гармонії в природі, заклик ніколи не втрачати надію.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Художні засоби
Епітети: «літо краснеє», «мила годинонька», «весна прекрасна».
Уособлення: «сніг лежить», «прийде годинонька», «зима та загине», «весна вкриє».
Метафора: «шкода волі», «нудяться в хатині»,
Риторичне запитання: «І нащо зима та люта?».
Звертання: «любі діти».
Повтори: «ждіте, ждіте».
Риторичні оклики: «У замкнуті дивись вікна, ніде й погуляти!», «Десь зима та не скінчиться!».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: семистопний хорей.
|
он |
все |
по |
ле |
сніг |
за |
ві |
яв |
хоч |
не |
йди |
із |
ха |
ти |
|
у |
зам |
кну |
ті |
ди |
вись |
ві |
кна |
ні |
де й |
по |
гу |
ля |
ти |
/_U/_U/_U/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/_U/_U/_U/
Римування: суміжне (ААВВ).
Рими: полі – волі, нарікають – питають, хати – погуляти, квіти – діти, прилине – згине, зазеленіє – вкриє.
Вірш про гармонію у природі.
Коли минуло літо, зажурилися діти. А все тому, що у часи, коли жила поетеса, не всі діти мали можливість у теплих чобітках вибігти на вулицю для зимових розваг. Вони сумно спостерігали за зачиненими вікнами, нудьгували і чекали теплу пору. Лірична героїня хоче розвеселити їх, називає любими. Вона уславлює гармонію в природі, яка принесе радість діточкам, бо «літо знов прилине, прийде мила годинонька».