Тема: казкова розповідь про те, як Максим повернув різдвяну зірку.

Головна думка: «А ввечері на небі зійшла зоря, усі раділи, колядували. Христос народився!»

Мета: у різдвяну ніч відбуваються дива.

Рід літератури: епос.

Жанр: літературна казка.

Ознаки казки

Казкові імена: Льодяник, Чортеня, Свято, Ангелятко.

Персонажі: люди, тварини і міфічні істоти, які наділені людськими рисами.

Слова-повтори: «Дякую! Дякую!».

Добро перемогло зло: хлопчик повернув різдвяну зорю для людей.

Будова твору

План

1. Прохання матері.

2. Максим дременув за собакою.

3. У чарівному світі.

4. Зустріч з Ангелятком.

5. Чортеня не віддає зорю.

6. Друзі перемагають.

7. Христос народився!

Головний персонаж: хлопчик Максим.

Другорядні персонажі: мама хлопчика, пес Бровко, Ангелятко, Чортеня.

Негативний персонаж: Чортеня, бо воно вкрало зорю.

Розповідь ведеться від імені автора.

Казка вчить шанувати традиції, допомагати іншим.

Казка засуджує поганий вчинок Чортеня. 

Цитатна характеристика Максима

^{РІЗДВЯНА ПРИГОДА}

^{— Тримай його, тримай! — гукнула мама Максимові. Вона стояла на порозі в капцях, хлопчик якраз закінчував одягати сніговика. Уночі прихопив мороз, і зліплений вчора Льодяник мав би простояти всі Різдвяні свята.}

    ^{Максимко обернувся за Бровком, що чимдуж біг, несучи в зу­бах саморобну різдвяну зірку.}

^{— Біжи за ним! — гукнула мама. — Він не втече далеко. Довго не будь. Зайди по дорозі до тітки Орисі, поклич на вечерю.}

^{— Добре, мамо, — Максим дременув за собакою. — Бровко!}

    ^{Та тільки він ступив за ворота, як світ навколо закружляв. Ой, лихо!    Хлопчик озирнувся: «Де це я?»}

^{— Не бійся, я з тобою! — прогавкав Бровко. — Ми в чарівному світі, нам терміново потрібно знайти Чортеня, воно вкрало різдвя­ну зорю.}

^{— Ой , а як це Різдво без зірки? І для чого тобі моя?}

^{— Не може бути Свята без зорі! А саморобна зірка налякає Чор­теня. Ти її робив для того, щоб нести радість людям — Ісус народився.}

^{— Тож гайда! Слід поспішати, до вечора мало часу, а мені ще треба до тітки Орисі.}

^{— Гав!}

    ^{Максим з Бровком бігли стежками чарівної країни, дивуючись із чудернацьких птахів, золотих дерев і білих пухнастих хмаринок на дахах будинків.}

^{— Я з вами! Я знаю, де бешкетник! — Маленьке Ангелятко в теплому білому светрику сиділо на золотій гілці. — Сам я не дам йому ради. Швидше.}

^{— Ха-ха! — засміявся Чортик, коли стежка повернула за ріг дивовижної ратуші. — Я не віддам вам зорі, навіть не просіть.}

^{— Але ж без зорі не може бути Святої вечері. Усі діти чекають на зорю, щоб повідомити радісну новину! — вигукнув Максим.}

^{— Мені все одно!}

^{— Віддай зорю! — грізно гавкнув Бровко. — Або ж начувайся!}

^{— Ні.}

^{— Ти сам винен, — узяв до рук свою зірочку хлопчик.}

     ^{За спиною в нього з'явилося Ангелятко, насупивши брівки. У Бровка дибки стала шерсть, якщо Чортеня вирішить втікати, то пес упіймає його!}

^{— А-а-а! Так не чесно, — вигукнув не­слух і спробував утекти. А ні! Бровко міцно вчепився у хвоста, Ангелятко стало перед Чортеням — руки в боки, а Максим високо підняв свою зірку.}

^{— Не чесно красти зорю, красти свято! — сердито мовив хлопчик, забрав у Чортеняти зорю і повернувся до Ангелятка. Присором­лене Чортеня тихенько втекло.}

^{— Ось, тримай, віднеси її на місце.}

^{— Дякую! Дякую! Так добре, що зоря повернулася!}

^{— Гав! Нам пора!}

    ^{Світ знову закружляв.}

^{— Бувайте, — почулося.}

    ^{Максим з Бровком опинилися біля воріт тітки. Хлопчик запро­сив її на вечерю і побіг додому. А ввечері на небі зійшла зоря, усі раділи, колядували. Христос народився!}