КОЛЯДА
|
На Святвечір раз юрбою ми ходили з колядою. А була така пороша, що аж плакав міхоноша, бо у торбу з пиріжками набивався сніг грудками. Довелося торбу зняти й під полою прив'язати. |
Та як бігли на льоду, розгубив він коляду. Пиріжки ми розшукали, хоч із снігом, позбирали. А горішки погубились — вранці білки поживились. Ну, та це вже не біда, не пропала ж коляда! |
Тема: гумористична розповідь колядників про одну коляду.
Головна думка: «Ну, та це вже не біда, не пропала ж коляда!».
Мета: коляда – радісне свято.
Рід літератури: лірика.
Жанр: гумористичний вірш.
Рими: юрбою – колядою, пороша – міхоноша, пиріжками – грудками, зняти – прив’язати, льоду – коляду, розшукали – позбирали, погубились – поживились, біда – коляда.
У вірші автор розповідає про обряд колядування.
На Святвечір колядники юрбою йшли від хати до хати, даруючи господарям домівок щирі віншування. А ті натомість давали дітям смачні гостинці різдвяного столу – пампухи, горіхи тощо, які також називали колядою. У гурті обов’язково для цього призначався міхоноша, саме йому довіряли нести в торбі гостинці.
Із-за пороші, міхоноші довелося торбу під полою прив’язати. А коли дітям захотілося покататися на ковзанці, то він не справився зі своїми завданнями, розгубив коляду. Хоч пиріжки і довелося шукати – вірш має веселий настрій. І те, що горішки перепали білкам – також тішить і самих колядників, і читачів!
Яке значення для вас мають національні звичаї та традиції