Тема: розповідь про Василя і Миколку, які «відкрили» їдальню для птахів.

Головна думка: «А про двох хлопців — про Василя з Миколкою — пташки співали веселих пісень».

Мета: заклик підгодовувати птахів узимку.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

 

Доведення, що прочитали оповідання.

Твір невеликого обсягу (дві сторінки) про подію (хлопчики роблять їдальню для птахів) з життя двох персонажів (Василя і Миколки), яка тривала недовгий період (цілу зиму).

 

Будова твору

Зачин

«Усі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити…»

Основна частина

«Прийшов до Василя його товариш Миколка. Дивилися хлопці, як синичка весело стрибає…»

Кінцівка

«Так усю зиму Василь з Миколкою годували птаство…»

План

1. Хлопці заздрили Василеві.

2. Синиця у домі.

3. Надворі гуде завірюха.

4. Прийшов Миколка.

5. Товариші роблять їдальню.

8. Зимові турботи друзів.

9. Пташині пісні для помічників.

 

Персонажі: товариші Василь і Миколка.  

Розповідь ведеться від імені автора.

 

Цитатна характеристика Василя

Товариський, приятель

«Прийшов до Василя його товариш Миколка»

Відважний

«Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати»

Піклується про врятовану синичку

«Годував її Василь»

Допомагає батькам

«Цілий ранок Василь з батьком сніг одкидали, стежки прочищали»

Кмітливий

«А що, коли для пташок їдальню зробимо?»

Прислухається до порад дорослих

«Прийшли хлопці до мене радитись»

Розумний

«А діти вже й самі знають, що, коли більше пташок у нас буде, — менше шкідників на полі і в саду»

Завзятий у праці

«Хлопці завзято взялися до справи»

Працьовитий

«Знайшли дошку й прибили низенькі борти, щоб вітер насіння не здував. Прив'язали по кутках чотири мотузки, на яких висітиме дошка. От і готова їдальня»

Не байдужий до зимових розваг, активний

«Швидко лижі несуть, аж сльози на очах од вітру»

«Та ось Василь на горбочку не встиг під­стрибнути і перекинувся в сніг»

Приємно, що зробив добру справу

«Приємно хлопцям, що вони стільки пташок нагодували»

Невтомно підгодовував пташок усю зиму

«Так усю зиму Василь з Миколкою годували птаство»

Цитатна характеристика Миколки

Товариський, приятель

«Прийшов до Василя його товариш Миколка

Співчутливий

«А тим пташкам, що в лісі, тяжко»

Прислухається до порад дорослих

«Прийшли хлопці до мене радитись»

Розумний

«А діти вже й самі знають, що, коли більше пташок у нас буде, — менше шкідників на полі і в саду»

Завзятий у праці

«Хлопці завзято взялися до справи»

Працьовитий

«Знайшли дошку й прибили низенькі борти, щоб вітер насіння не здував. Прив'язали по кутках чотири мотузки, на яких висітиме дошка»

Задоволений результатом своєї праці

«У нас буде найкраща їдальня. Пташки гуртом їстимуть, дружно, — сказав Миколка»

Любить зимові розваги, активний, спритний, спортивний

«Потім побігли Василь з Миколкою покататися на лижах, доки пташки злетяться»

«А Миколка полетів далі, сміючись»

Приємно, що зробив добру справу

«Приємно хлопцям, що вони стільки пташок нагодували»

Невтомно підгодовує пташок узимку

«Так усю зиму Василь з Миколкою годували птаство»

ЇДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХІВ

    Усі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь ви­рубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лази­ла, мов акробат.

     Годував її Василь. Насипле насіння конопляного, синичка і клює його. Усіх комах синиця в хаті виловила. Лазить вона всюди, в кожну щілину зазирає. Помітить таргана, то вже не втече! Націлиться своїм довгим, чорним, тонким дзьобом — і немає таргана.  Проковтнула його синиця.

      Тепло в хаті. А надворі завірюха гуде, снігу намело так багато, що й тинів не видно. Усе позамітало. Цілий ранок Василь з батьком сніг одкидали, стежки прочищали.

     Прийшов до Василя його товариш Миколка. Дивилися хлопці, як синичка весело стрибає. А Миколка й каже:

— Добре цій пташці. Вона в теплій хаті сидить, і їжа в неї є. А тим пташкам, що в лісі, тяжко. Бур'яни снігом замело. Голо­дують пташки. Багато їх до села поналітало, в комори і в хати просто лізуть.

    Тоді Василь аж з місця схопився:

— А що, коли для пташок їдальню зробимо?

— Яку їдальню? — не розуміючи спитав Миколка.

    Пояснив йому Василь:

— Приладнаємо таку дошку невелику і повісимо на дерево. Щодня будемо туди насипати насіння, крихт, листя з капусти. Нехай пташки їдять собі.

    Прийшли хлопці до мене радитись.

    Розповів я хлопцям, як зробити їдальню й урятувати пташок від голодної смерті. А діти вже й самі знають, що, коли більше пташок у нас буде, — менше шкідників на полі і в саду. Пташки знищують комах-шкідників.

     Хлопці завзято взялися до справи. Знайшли дошку й прибили низенькі борти, щоб вітер насіння не здував. Прив'язали по кутках чотири мотузки, на яких висітиме дошка. От і готова їдальня.

— У нас буде найкраща їдальня. Пташки гуртом їстимуть, дружно, — сказав Миколка.

    Хлопці написали на бортах своєї дошки: «їдальня для птахів».

     Це на одному боці. А на другому такий напис: «Хижакам і шкідникам тут їсти заборонено».

     Набрали хлопці в кишеню різного насіння, крихт, обрізків з ка­пусти і пішли на лижах у ліс. Василь виліз на невисоку осику й приладнав там дошку. Насипав поживи для пташок. Потім побігли Василь з Миколкою покататися на лижах, доки пташки злетяться.

      Хороше на лижах у лісі взимку! На прогалині, біля яру, гора довга. Летить Василь, а за ним Миколка. Швидко лижі несуть, аж сльози на очах од вітру. Та ось Василь на горбочку не встиг під­стрибнути і перекинувся в сніг. І не видно хлопця, так снігом засипало. А Миколка полетів далі, сміючись.

    Покаталися хлопці і, додому повертаючись, зайшли до своєї їдальні. А там уже йде справжній бенкет. Налетіли щиглики галас­ливі, чижі, засмучені чечітки-сирітки, снігур поважно сів на борт, вівсянка полохливо озирається, навіть горобчик, сіренький стрибу­нець, хитро клює насіннячко. Шум, галас! А синичка собі підле­тить обережно до дошки, схопить конопляне насіннячко, потім сяде на гілку, розлущить його, проковтне зернятко і назад.

     Приємно хлопцям, що вони стільки пташок нагодували.

     Так усю зиму Василь з Миколкою годували птаство. Усі пташ­ки в лісі знали цю їдальню і щодня зліталися попоїсти.

     А про двох хлопців — про Василя з Миколкою — пташки співали веселих пісень.

 

Пташина їдальня