Тема: розповідь про те, як Денис і Максим відвідали магазин «Час бажань».

Головна думка: «Ну, хлопче, це було б занадто добре. Тут розплачують­ся часом».

Мета: заклик цінувати свій час.

Рід літератури: епос.

Жанр: літературна казка.

Вид казки: чарівна.

 

Ознаки казки

Казкове ім’я: Дзеркало бажань.  

Чарівна річ: дзеркало, яке віднімає час за покупки.

Чарівне перетворення: Максим став дорослим за лічені хвилини, на долоні висвічується рахунок.

Добро перемогло зло: Максим знову став таким, як був.

 

Будова твору

Зачин	«Денис та Максим поверталися додому після школи».
Основна частина	«Лютнева погода не тішила: снігу не було, тут ще й хмари набігли. Залопотіли поволі важкі краплини, а за кілька хви­лин дощ стояв стіною…»
Кінцівка	«Дорослий Максим підняв друга однією рукою, вхопив йо­го візок другою та пірнув у Дзеркало…»

План

1. Денис і Максим після школи.

2. Треба ховатися від дощу.

3. Ласкаво просимо до «Часу бажань».

4. Тут розплачуються часом.

5. Тож нумо купувати.

6. Час пішов.

***

7. Цифри на долонях.

8. Денис іде до книжок.

9. Максима нема.

10. Чарівне дзеркало замість каси.

11. Денис у розпачі.

***

12. Кремезний чоловік у проході.

13. Максиме, це ти?

14. Циферблат перевіряє рахунок.

15. Невже лишуся таким старим?

16. Ходімо звідси.

17. Я знову я.

 

Головні персонажі: Денис і Максим.

Другорядний персонаж: продавець Циферблат.

Розповідь ведеться від імені автора.

 

Цитатна характеристика Дениса

Школяр	«Денис та Максим поверталися додому після школи»
Здивований	«Хіба таке буває? — не повірив Денис» «Хлопчики мовчки кліпали очима. Усе що завгодно вони можуть отримати тут і зараз в обмін усього тільки на час»
Розважливий	«Почекай, — притримав його за рукав Денис. — А як ми знатимемо, скільки витратили часу?»
Мріє бути письменником	«Я хотів би бути письменником, — замріяно мовив Денис»
Не хоче платити великим часом	«Так багато! — зітхнув Денис»
Любить читати книжки	«Максиме, я піду книжки подивлюся. Час іде! — гукнув Денис до товариша»
Вибрав небагато речей	«Максиме, я вже! — гукнув Денис і повернувся до ґаджетів»
Засмучений	«Настрій у Дениса зіпсувався. Без друга у вели­чезному магазині було якось моторошно»
Стривожений	«Але хлопець був занадто стривожений, щоб думати про покупки»
Хотів менше, а отримав більше (обрані речі)	«За мить хлопці стояли на знайомій вулиці. Денис з книжками та самокатом»

Цитатна характеристика Максима

Школяр	«Денис та Максим поверталися додому після школи»
Кмітливий	«Треба ховатися! — гукнув Максим і потягнув друга до найближчої крамнички з вивіскою «Час бажань»»
Правдивий	«Так, ми… ми лише ховаємося від дощу. У нас немає грошей на покупки, — попередив Максим»
Хитрий	«Можна просто брати, що хочеться, й нічого не плати­ти? — перепитав і Максим»
Здивований	«Хлопчики мовчки кліпали очима. Усе що завгодно вони можуть отримати тут і зараз в обмін усього тільки на час» «Денис завмер від здиву­вання. Виявляється, у магазині був ще один покупець?»
Запальний, нетерплячий	«Тож нумо купувати! — вигукнув нарешті Максим» «Ходімо, ходімо! — підстрибував від нетерпіння Максим»
Хлопець у розпачі в пошуках друга	«Денис був у розпачі, він почав голосно гукати друга»
Став дорослим	«Денис придивився до чоловіка. На ньому були Максимові джинси та кросівки. На обличчі задоволена усмішка»
Наляканий своїм дорослим виглядом, нажаханий	«І я що, лишуся таким старим?! — жахнувся Максим. — Мене ж мама не пустить додому! Я не зможу гратися з Дени­сом. І маю тепер ходити на роботу замість школи? Та я ж не вибрав жодної професії…»
Отямився, робить правильний висновок	«Ти ж можеш не купувати весь цей віз! — отямився Денис»
Жадібний	«Не встигнеш! Через твою жадібність ми зараз пропаде­мо! — гукнув Денис»
Сердитий	«Хай йому грець! — розсердився Максим»
Через свою жадібність залишився ні з чим	«Максим з порожніми руками. Зате вигляд мав на свої повні 9 років»
Радісний, що знову став самим собою	«Ура! Пронесло! Я знову я! — Максим підстрибнув від радості й кинувся обіймати Дениса»

Казка вчить цінувати свій час, не витрачати його намарно, не бути жадібним.

Казка засуджує жадібність, марнотратство часу.

 

^{ЧАС БАЖАНЬ}

    ^{Денис та Максим поверталися додому після школи.}

    ^{Лютнева погода не тішила: снігу не було, тут ще й хмари набігли. Залопотіли поволі важкі краплини, а за кілька хви­лин дощ стояв стіною.}

^{— Треба ховатися! — гукнув Максим і потягнув друга до найближчої крамнички з вивіскою «Час бажань». Зсередини крамничка виявилася великою, наче супермаркет! Ряди з товарами не мали краю, а стелю закривали пухнасті хмарки.}

^{— Ласкаво просимо до «Часу бажань»! — пролунав при­вітний голос. Хлопці озирнулися.  Перед ними стояв високий пан у фраку, циліндрі та з електронним табло на грудях:}

^{— Дозвольте представитися, я — Циферблат, головний продавець! Ви, мабуть, уперше у нашому магазині?}

^{— Так, ми… ми лише ховаємося від дощу. У нас немає грошей на покупки, — попередив Максим.}

^{— Шановні, вам неймовірно пощастило! — проголосив Циферблат. — Ви потрапили до єдиного в світі магазину, де не потрібні гроші. Жодної копійки!}

^{— Хіба таке буває? — не повірив Денис.}

^{— Можна просто брати, що хочеться, й нічого не плати­ти? — перепитав і Максим.}

    ^{Циферблат усміхнувся:}

^{— Ну, хлопче, це було б занадто добре. Тут розплачують­ся часом.}

^{— Це ж як? — здивувався Денис.}

^{— От, наприклад, цей дивовижний червоний гіроборд* коштує 8 місяців.}

^{— Що це означає? — не зрозуміли друзі.}

^{— Щоб купити такий гіроборд, ваші батьки мали б зао­щаджувати гроші вісім місяців. Тому така ціна. Зрозуміло?}

    ^{Хлопчики мовчки кліпали очима. Усе що завгодно вони можуть отримати тут і зараз в обмін усього тільки на час.}

^{— Тож нумо купувати! — вигукнув нарешті Максим.}

^{— Почекай, — притримав його за рукав Денис. — А як ми знатимемо, скільки витратили часу?}

^{— О, не хвилюйтеся! — заспокоїв Циферблат. — Коли візьмете наш візок й покладете в нього першу покупку, у вас на долоні висвітиться рахунок. Тож ви точно знатимете, скільки часу витратили. Та й ви самі це відчуєте.}

^{— Ходімо, ходімо! — підстрибував від нетерпіння Максим.}

^{— Уперед, хлопці! — підбадьорив продавець. — «Час бажань» трапляється не щодня і не кожному. Завтра його тут може й не бути. І, мало не забув, ми зачиняємося рівно о 17:00.       Це означає, що у вас на покупки є одна година. Час пішов!}

     ^{У Циферблата на грудях висвітився час: 01:00:00. Почався зворотний відлік: 00:59:59, 00:59:58, 00:59:57… Хлопці вхопили по візку й помчали вглиб магазину.}

     ^{Друзі рвонули в ряд спортивних товарів. Максим ухопив з полиці скейт, який коштував усього 3 місяці, а Денис — самокат за 2 місяці.}

     ^{Тільки-но хлопці поклали покупки до візків, на долонях у них яскраво засвітилися зелені цифри: 00:03:00 — у Макси­ма та 00:02:00 — у Дениса.}

^{— Прикольно! — вигукнув Максим. — Де тут ігрові при­ставки?}

^{— Дивися! Тут написано «Програміст», — Денис показав на полицю.}

    ^{Там стояла скляна кулька завбільшки з футбольний м'яч. У ній сидів перед комп'ютером чоловічок. Дивлячись на мо­нітор, він швидко друкував і пив каву.}

^{— Точно, програміст, — підійшов до полиці Максим. — Ціна 7 років.}

    ^{Праворуч та ліворуч, зверху і донизу на полицях стояли прозорі скляні кулі з маленькими, наче ляльковими, фігурка­ми. Вони щось робили й не звертали уваги на хлопців.}

^{— Дизайнер, сантехнік, науковець, бухгалтер, менеджер, боксер, — читав Денис.}

^{— Це — ряд професій, — здогадався Максим.}

^{— Я хотів би бути письменником, — замріяно мовив Денис.}

^{— О, знайшов письменника! — показав на одну з кульок Максим. — Ціна 10 років!}

^{— Так багато! — зітхнув Денис.}

^{— Ходімо далі!}

    ^{Денис неохоче відійшов від бажаної кульки, і хлопці поко­тили візки далі.}

    ^{Праворуч на полицях вишикувалися книжки, а ліворуч виблискували екранами телефони, комп'ютери, ігрові при­ставки, планшети.}

^{— Ну нарешті! — вигукнув Максим і побіг до ґаджетів.}

^{— До закриття магазину лишилося 40 хвилин, — пролу­нав приємний голос.}

^{— Максиме, я піду книжки подивлюся. Час іде! — гукнув Денис до товариша.}

    ^{Книжки коштували недорого — 10 днів, місяць. Хлопець ледь не забув про час. А коли глянув на долоню, зелені циф­ри показували: 00:06:10 (6 місяців та 10 днів).}

^{— Максиме, я вже! — гукнув Денис і повернувся до ґаджетів.}

    ^{Але Максима не було! Денис озирнувся, тоді побіг уздовж ряду. Нікого. Настрій у Дениса зіпсувався. Без друга у вели­чезному магазині було якось моторошно.}

^{— Зачекаю його біля каси, — подумав Денис та побіг до виходу. Він минав полиці з заманливими речами: маскою для дайвінгу (4 місяці), наборами ЛЕГО (від 10 днів до 3 років), будинком із басейном біля лісу (25 років!)… Але хлопець був занадто стривожений, щоб думати про покупки.}

     ^{Аж ось і вихід! Каси ніде не ви­дно. І Максима немає. Посеред дороги височить здоровенне дзерка­ло в чорній рамі, а біля нього очікує довгов'язий Циферблат.}

    ^{Денис підкотив візок до нього:}

^{— А де ж каса? І де мій друг?}

^{— Спокійно. Ось каса, — Циферблат показав на дзерка­ло. — Коли пройдеш крізь   Дзеркало бажань, воно відніме час за твої покупки. Знаєш свій рахунок?}

^{— Так, 6 місяців та 10 днів, — показав долоню Денис.}

^{— Добре. А от твого товариша ще немає. У нього ли­шилося 7 хвилин і 2 секунди, щоб встигнути. — Циферблат показав на свої груди.}

^{— Він міг забути про час!}

^{— Магазин зникне рівно о 17:00. — Циферблат показав рукою назад. Білі хмарки під стелею перетворилися на сірий туман і сховали кілька рядів.}

    ^{Денис був у розпачі, він почав голосно гукати друга:}

^{— Максиме! Сюди! Максиме!}

    ^{Табло Циферблата показувало 00:05:19.}

^{* * *}

    ^{Аж раптом у проході показався кремезний чолов'яга з рудою боро­дою. Він ледве штовхав перед собою повний візок. Денис завмер від здиву­вання. Виявляється, у магазині був ще один покупець? А де ж Максим?}

    ^{Тим часом чолов'яга дістався до каси:}

^{— Я тут! Поглянь, Денисе, стільки добра набрав!}

    ^{Денис придивився до чоловіка. На ньому були Максимові джинси та кросівки. На обличчі задоволена усмішка.}

^{— Максиме? Це ти?! — скрикнув Денис.}

^{— Я. А хто ж іще? — здивувався дядько.}

^{— У тебе ж борода!}

^{— Не може бути! — не повірив Максим і раптом побачив своє відображення у Дзеркалі бажань.}

^{— Що це зі мною сталося?}

^{— А покажіть-но, будь ласка, долоню, — попросив Циферблат.}

    ^{Максим простягнув ручищу. На ній світилося 32:11:03!}

^{— 32 роки 11 місяців і 3 дні! — проголосив Циферблат. — Тоді зрозуміло: Максим став дорослим, бо витратив на по­купки майже 33 роки.}

    ^{Денис схопився за голову. Максим — за серце. А голов­ний продавець — за візок з горою речей:}

^{— Айфон за 2 роки, подорож довкола світу за 6 років, ЛЕГО-містечко всього за рік…  Упевнений, що рахунок пра­вильний, — підтвердив Циферблат.}

^{— І я що, лишуся таким старим?! — жахнувся Максим. — Мене ж мама не пустить додому! Я не зможу гратися з Дени­сом. І маю тепер ходити на роботу замість школи? Та я ж не вибрав жодної професії…}

    ^{Продавець незворушно пояснив:}

^{— Твої бажання вартують дорого. Тут дуже цінні речі найкращої якості. І їх чимало. Ти пройдеш крізь Дзеркало бажань, отримаєш все та залишишся дорослим. До речі, —  Циферблат показав на табло, — магазин зачиниться рівно через 1 хвилину та 17 секунд.}

     ^{Він кивнув головою на стіну туману, яка вже впритул під­ступила до каси.}

^{— Ти ж можеш не купувати весь цей віз! — отямився Денис.}

^{— Але тут класні речі! Я що марно це все тягнув?! Ну хоч скейт! — Максим заходився шукати скейт на дні візка.}

^{— 26 секунд до закриття, — попередив Циферблат.}

^{— Не встигнеш! Через твою жадібність ми зараз пропаде­мо! — гукнув Денис.}

    ^{Максим озирнувся. Сіре ніщо було за кілька кроків.}

^{— Хай йому грець! — розсердився Максим.}

^{— Ходімо звідси!}

    ^{Дорослий Максим підняв друга однією рукою, вхопив йо­го візок другою та пірнув у Дзеркало. За мить хлопці стояли на знайомій вулиці. Денис з книжками та самокатом. Максим з порожніми руками. Зате вигляд мав на свої повні 9 років.}

^{— Ура! Пронесло! Я знову я! — Максим підстрибнув від радості й кинувся обіймати Дениса.}

^{*Гіроборд – двоколісний скутер, гіроскутер.}