ПІСЕНЬКА-ВЕСНЯНОЧКА
|
Лугом поміж квітами я іду, Пісеньку-весняночку я веду. Склала я цю пісеньку голосну Про гаряче сонечко, про весну. |
Батьківщино сонячна, рідний край! Тут топчу я стежечку з краю в край, Тут я народилася, тут росту І тягнусь, мов квіточка, в висоту. |
|
Лугом поміж квітами я іду, Пісеньку-весняночку я веду. І лунає пісенька скрізь моя: Батьківщину сонячну славлю я! |
|
Тема: пісенька-веснянка про сонячну Батьківщину.
Головна думка: «Батьківщину сонячну славлю я!».
Мета: уславлення любові до Батьківщини.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: патріотична.
Художні засоби
Епітети: «пісеньку голосну», «гаряче сонечко», «Батьківщину сонячну».
Сталі епітети: «рідний край».
Метафора: «топчу стежечку», «тягнусь… в висоту», «Пісеньку-весняночку я веду».
Порівняння: «мов квіточка».
Риторичне звертання: «Батьківщино сонячна».
Риторичний оклик: «Батьківщино сонячна, рідний край!».
Повтори (анафора): «Тут…», «Пісеньку-весняночку я веду».
Повтори (епіфора): «… край».
Повтори: «з краю в край», «про».
Інверсія: «Склала я цю пісеньку голосну», «І лунає пісенька скрізь моя».
Пестливі слова: «пісеньку», «весняночку», «сонечко», «стежечку», «квіточка».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: тристопний амфібрахій.
|
скла |
ла |
я |
цю |
пі |
сень |
ку |
го |
ло |
сну |
|
про |
га |
ря |
че |
со |
не |
чко |
про |
ве |
сну |
/U_U/U_U/U_U/U
/U_U/U_U/U_U/U
Римування: суміжне (ААББ)
Рими: іду – веду, голосну – весну, край – край, росту – висоту, моя – я.
Вірш про ставлення українців до традицій, їхню любов до Батьківщини.
Лірична героїня склала пісеньку-весняночку. Пісні весняного циклу дісталися нам у спадщину як традиція українців після зими з піснями зустрічати весну.
Іде вона стежками рідного краю, де народилася і росте.
Шануючи давні традиції співає лірична героїня свою веснянку. І лине скрізь її пісня, прославляючи Батьківщину.