ДИВНА ВОРОНА
|
— Купіть мені люстерко! Прохає ворона. — Може я не сіра, Може, я червона, Може, я зелена, Як листя на клені! Хіба не бувають Ворони зелені? |
Навіщо люстерко! — Дивується слон. — Могла б подивитись На інших ворон. |
Тема: дотепний діалог між вороною і слоном.
Головна думка: «Могла б подивитись на інших ворон».
Мета: заклик не бути пихатим.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Персоніфікація (метафора): «прохає ворона», «дивується слон».
Порівняння: «як листя на клені».
Анафора (єдинопочаток): «Може, я …».
Риторичне запитання: «Хіба не бувають ворони зелені?».
Інверсія: «дивується слон».
Кількість строф: дві.
Віршовий розмір: двостопний амфібрахій.
|
ку |
піть |
ме |
ні |
лю |
стер |
ко |
|
про |
ха |
є |
во |
ро |
на |
|
|
мо |
же |
я |
не |
сі |
ра |
|
|
мо |
же |
я |
во |
ро |
на |
|
/U_U/U_U/U
/U_U/U_U/
/U_U/U_U/
/U_U/U_U/
Точні рими: ворона – червона – зелена, клені – зелені, слон – ворон.
Гумористичний вірш про дивну ворону.
Ворона прохає купити люстерко (дзеркальце), бо дуже хоче бачити себе не сірою, а червоною чи зеленою. На пихатість пташки слон має просту відповідь – подивитися на своїх родичів.
Висновок: не треба бути пихатим, вважати себе кращим за інших.
Доведи, що граки та ворони – розумні птахи
Як прадавні слов'яни пояснювали походження птахів