СРІБНІ ДЕРЕВА
|
Срібні дерева, срібне гілля, Сріблом пухнастим вкрита земля. |
Срібні у синьому небі хмарки. В срібних заметах срібні стежки. |
|
Срібний-пресрібний ліс приберіг Білочці срібній срібний горіх. |
|
Тема: розповідь про срібну зиму.
Головна думка: «Срібний-пресрібний ліс».
Мета: замилування зимовою порою.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «срібні дерева», «срібне гілля», «срібні … хмарки», «срібних заметах», «срібні стежки», «срібний-пресрібний ліс», «білочці срібній», «срібний горіх».
Метафора: «Сріблом пухнастим вкрита земля», «ліс приберіг».
Повтори: «срібний-пресрібний».
Зменшувані суфікси: «білочці».
Анафора (єдинопочаток): «Срібні…».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: одностопний дактиль.
|
срі |
бні |
де |
ре |
|
срі |
бні |
хмар |
ки |
|
в срі |
бних |
за |
ме |
|
срі |
бні |
стеж |
ки |
/_UU/_
/_UU/_
Точні рими: гілля – земля, хмарки – стежки.
Цікавий вірш про зиму.
Для ліричного героя зимова пора є срібною. Він бачить срібними дерева, землю, білочку і навіть горіх. Хоч у вірші жодного разу не вжите слово зима, проте вдумливий читач одразу впізна́є цю пору року.