Тема: розповідь про двох метеликів, яким вдалося врятуватися від одного хлопчика.

Головна думка: «воля до життя була сильнішою».

Мета: уславлення волелюбності, заклик не зневірюватися, а шукати вихід зі скрутної ситуації.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: про тварин.

Ознаки казки

Казковий зачин: «Якось…».

Персонажі: комахи, наділені людськими рисами, уміють розмовляти.

Слова-повтори: «лети, лети».

Добро перемогло зло (метелики змогли врятуватися).

Будова твору

План

1. Моя барвиста планета.

2. Хлопчик і метелики.

3. Розмова метеликів.

4. Воля до життя.

5. Не опускай руки!

Персонажі: два метелики.

Розповідь ведеться від імені автора.

Казка вчить не втрачати надію на краще, шукати вихід зі скрутного становища.

Казка засуджує зневіру у своїх силах, безнадію.    

^{МЕТЕЛИКИ}

   ^{Я дуже люблю нашу планету. Вона настільки барвиста, що іноді, дивлячись на метелика, захоплено зупиняєшся. Кольори, якими його обдарувала природа, просто дивовижні! А ще в маленькому тільці прихована величезна воля до життя! Про це й буде сьогоднішня розповідь…}

   ^{Якось у відчинену кватирку залетіли дві комахи. Вони радісно махали крильцями навколо сонечка-лампи й не помічали, що в приміщенні був хлопець-підліток. Він, побачивши непроханих гостей, узяв рушничок й щосили махнув у повітрі.}

   ^{Метелики впали…}

^{— Ти живий? — ледве підвівши голову, запитав метелик у товариша.}

   ^{У відповідь тиша.}

^{— Не мовчи! Скажи щось! Нам потрібно летіти! — хвилювалася комаха, але друг нерухомо лежав на землі і, здавалося, не дихав.}

^{— Спробуй поворушити крилами! — наказав метелик.}

^{— Не можу… – ледь поворухнувшись, відповів товариш.}

^{— Якщо ми залишимося, то загинемо!}

   ^{Незважаючи на власний біль, вперта комаха намагалася підтримати друга. А той, мало не плачучи, відвернув голівку:}

^{— Нам усе одно не врятуватися.}

^{— Не кажи так! – розсердився впертюх. — Піднімайся й лети!}

   ^{Метелик зітхнув і зробив перші рухи крилами.}

   ^{Дві комахи невпевнено піднялися в повітря. Вони прямували до відчиненої кватирки. Туди, де життя.}

^{— Лети, лети… Не зупиняйся, — підбадьорював метелик товариша.}

^{— Боляче…}

^{— Мені теж, але я не здаюся! Ось так друзі потрапили знову на вулицю. Упавши в траву, вони довго не могли прийти до тями. Так і заснули.}

   ^{Розбудило метеликів місячне сяйво. Воно обережно пробіглося по траві й ніжно погладило комах по крильцях.}

^{— Ми живі, — розплющили очі метелики і радісно усміхнулися.}

^{— Це завдяки твоїй вірі.}

^{— Еге ж, ніколи не потрібно здаватися!}

^{— Знаю, але нічого не міг вчора із собою зробити. Пробач.}

^{— Розумію. Та головне, що ти знайшов у собі сили. Ти молодець!}

^{— Ну що, летимо?}

^{— Летимо.}

   ^{Комахи піднялися в повітря. Вони не зважали на біль, бо воля до життя була сильнішою. Попереду на них чекало безліч цікавих пригод…}

   ^{Ось така історія. Тож, коли щось трапиться, ніколи не опускай руки! Навіть якщо здається, що вже нічого не можна змінити, потрібно все одно боротися за життя до останнього!}

Казка «Два метелики» Василя Сухомлинського