1. Смак шоколаду для Чарлі.

^{«Ідучи вранці до школи, Чарлі Бакет бачив у вітринах крамничок цілі стоси величезних шоколадних плиток. Він міг відчути смак шоколаду єдиний раз на рік, на свій день народження. Уся родина заощаджувала для цього гроші й дарувала невеличку шоколадну плиточку. І щоразу хлопчик … зберігав її, ніби вона була зі щирого золота...Коли ж урешті не витримував, то відкушував звідти манюсіньку крихточку — аби тільки відчути цей чудесний солодкий смак, що поволі розтікався по язику. Отак Чарлі примудрявся розтягти десятицентову плиточку шоколаду більш як на місяць»}

2. Заповітне бажання хлопчика.

^{Ще було одне лихо, що мучило Чарлі понад усе. У цьому місті, майже біля самої хатинки, де мешкав Чарлі, стояла величезна шоколадна фабрика! Називалася вона «ВОНКА», а власником її був містер Віллі Вонка. Чарлі прагнув потрапити на фабрику й побачити, що ж там усередині.}

3. Чарлі – втіха для стареньких.

^{Вечорами Чарлі заходив у кімнатку до дідусів і бабусь, щоб послухати їхні розповіді й побажати на добраніч. Усі старенькі мали за дев'яносто років. Чарлі був їхньою єдиною в житті радістю.}

4. Розповідь про «Вонку».

^{— А чи справді фабрика «Вонка» найбільша у світі?}

^{— Аякже!... Ще недавно… працювали тисячі працівників… Якогось дня містер Вонка мусив попросити їх усіх піти додому й більше ніколи не вертатися. Усі інші виробники шоколаду… почали засилати шпигунів, щоб ті повикрадали його таємні рецепти. Шпигуни, …прикидаючись звичайними працівниками, і вивідували, як робиться те чи те.}

^{— А тоді верталися на свої фабрики й усе розповідали? — запитав Чарлі.}

^{— Атож, — підтвердив дідунь Джо, — Містер Віллі Вонка замкнув головну браму й повісив на неї ланцюга. Отак зненацька величезна шоколадна фабрика завмерла й спорожніла.}

4. Таємниці фабрики.

^{Але якось рано-вранці з високих фабричних димарів засоталися тоненькі смужечки білого диму! «Фабрика працює!» — дивувалися люди. — «В повітрі пахне шоколадом! Там повно працівників! Але ж ніхто туди не заходив! І ніхто звідти не виходить!». Так фабрика працює вже десять років.}

^{— Дідуню, що ж то за люди там працюють?}

^{— Це найбільша таємниця. Ми знаємо, що вони — малесенькі.  Невиразні тіні, що іноді з'являються за вікнами, належать крихітним людям, не вищим за моє коліно…}

5. Оголошення Віллі Вонка.

^{До кімнати зайшов пан Бакет, батько Чарлі.}

^{— Чули новину? — вигукнув він і прочитав: «Нарешті фабрику «Вонка» відкриють для кількох щасливців».}

^{Містер Вонка прислав сьогодні таке оголошення: «Я вирішив дозволити цього року відвідати мою фабрику п'ятьом дітям. П'ять Золотих квитків було надруковано на золотому папері й заховано під звичайнісінькими обгортками п'яти звичайнісіньких шоколадних батончиків, які можуть опинитися де завгодно.., де продають цукерки «Вонка». Шукайте Золоті квитки! Успіхів вам усім!».}

6. Золотий Квиток Авґуста Ґлупа.

^{Уже на другий день знайшли перший Золотий квиток. Щасливцем виявився якийсь Авґустус Ґлуп. «Я знала, що Авґустус знайде Золотого квитка, — сказала його мати журналістам.}

^{— Він щодня з'їдає стільки шоколадних цукерок, що було б просто неймовірно, якби він його не знайшов. Їсти — це його пристрасть. Це єдине, що його цікавить».}

7. Золотий Квиток для Веруки Солт.

^{Потім знайшовся другий Золотий квиток…. Пощастило дівчинці, яку звали Верука Солт.}

^{Її батько пояснив журналістам, як саме було знайдено квиток: «Я почав купувати всі шоколадні батончики «Вонка». Купував їх… Сотнями тисяч! … Зранку до вечора кожнісінька моя робітниця зривала з батончиків обгортки. І раптом… на четвертий день увечері одна робітниця закричала: «Я знайшла! Золотий квиток!». Вона віддала його, а я побіг додому й віддав його моїй любій Веруці».}

1. Батончик на день народження.

^{Наступного дня в Чарлі був день народження.}

^{— З днем народження! — голосно привітали Чарлі.}

^{Обома руками він дуже обережно тримав свій єдиний дарунок «Високо-чудесний зефірмелад Вонки».}

^{Усі знали, що смішно було сподіватися знайти чарівний квиток у жалюгідному маленькому батончику, але до­рослі знали: надія, хоч і малесенька, та все ж була. Чарлі роздер обгортку просто посередині…Там не було й сліду Золотого квитка.}

2. Віолета Бореґард і Золотий Квиток.

^{«Третій квиток знайшла панна Віолета Бореґард:}

^{— Я жую безперестанку, — кричала дівчи­на. — Коли почула про квитки містера Вонки, то відклала смачну жуйку й перейшла на цукерки — мала надію, що мені пощастить. Тепер я знову жуватиму… Жую цілісінькими днями, крім тих кількох хвилин, коли треба їсти. Мама каже, що панночкам таке не личить і що бридко дивитися, коли дівчачі щелепи постійно плямкають, але я не згодна. І хто вона така, до речі, щоб критикувати?».}

3. Золотий Квиток у Майка Тіві.

^{Четвертий Золотий квиток знайшов хлопець Майк Тіві. Коли туди прибув наш кореспондент, дев'ятирічний хлопець си­дів перед величезним телевізором, не зводячи очей з екрана, і дивився фільм, у якому одна зграя бандитів розстрілю­вала з автоматів іншу.}

^{— Цей серіал такий кайфовий!... Я всі серіали дивлюся щодня, навіть ті, де не стріляють. Але бандитські — найкращі. Вони такі класні, ці бандюги!}

4. Дідусь дає Чарлі срібну монетку.

^{На другий день, коли Чарлі вернувся зі школи, дідунь Джо витяг старезного шкіряного гаманця з однією-єдиною срібною монеткою}

^{— Зробимо ще одну спробу знайти той останній кви­ток. Що скажеш?}

^{— Дідуню, невже ви хочете витратити на це останні свої гроші? — прошепотів Чарлі.}

^{— Авжеж хочу! — схвильовано прохрипів старий — Я не менше за тебе прагну знайти той квиток! Біжи в крамничку, купуй батончик «Вонка» і мерщій повертайся з ним сюди, розгорнемо разом.}

5. Тільки солодкий батончик.

^{Через п'ять хвилин він уже повернувся.}

^{— Купив? Добре! Тепер… разом його розгорнемо.}

^{— Відірвіть тільки малесенький клаптик, щоб ми нічого й не бачили.}

^{— Ну що ж. Отак-от, — і він віддер обгортку.}

^{Це був солодкий батончик — та й годі. Зненацька їм стало дуже смішно, і вони вибухли шаленим реготом.}

6. Пан Бакет втратив роботу.

^{За два наступні тижні стало страшенно холодно. Ніхто в родині не міг ні про що думати, крім двох нагальних проблем — як зігрітися і як наїстися.}

^{Фабрика зубної пасти, де працював пан Бакет, зне­нацька збанкрутувала й мусила закритися. Урешті-решт він міг заробити кілька пенсів тільки розчищаючи сніг на вулицях . Але цього не вистачало, щоб купити харчі для сімох душ. Становище ставало нестерпним.}

^{А Чарлі з кожним днем худнув і худнув . Обличчя його стало страшенно бліде та виснажене . Шкіра так щільно обтисла йому щоки, що з-під неї аж випиналися кістки Сумнівно було, що він протягне так довго й не захворіє.}

1. Чарлі знаходить долар.

^{Одного дня, коли Чарлі йшов зі школи, його погляд зненацька впав на якийсь папірець, що лежав у канаві на снігу. Це був один долар!}

^{Може, його хтось щойно загубив? Та ні, не може бути, бо він присипаний снігом Він може його взяти?}

^{Чарлі міцно затис папірець тремтячими пальцями. Це означало єдине, одне-однісіньке. Це означало їжу.}

2. Хлопчик купує два батончики.

^{Він повернувся й рушив до найближчої невеликої крамнички, зайшов і поклав на прилавок мокру банкноту.}

^{— Один «Високочудесний зефірмелад Вонки», — ви­палив він}

^{Потім схопив шоколадку, миттю зірвав обгортку і вп'явся в неї зубами.}

^{Простяг руку по решту. Тоді завагався . Яка різниця, якщо він витратить ще однісіньку монетку…}

^{— Мабуть, — сказав він тихо, — мабуть… я візьму ще один батончик. Такий самий, якщо можна.}

3. Золотий Квиток Чарлі Бакета.

^{— Чому ж не можна? — відповів гладкий продавець . Він знову сягнув собі за спину й дістав із дерев'яної полиці батончик.}

^{Чарлі взяв, здер обгортку… і раптом.. з-під обгортки… блиснуло золотим сяйвом. Серце в нього завмерло.}

^{— Це ж Золотий квиток! — закричав продавець і під­стрибнув на пів метра вгору. — Знаєш, я відчуваю, що тобі цей квиток був дуже потрібний. Страшенно за тебе радий. Щастя тобі, синку.}

4. Чарівна мить.

^{— Мамо! Мамо! Мамо! — вигукнув Чарлі, влітаючи в кімнату, мов вихор. — Дивіться! Я його знайшов! Ос­танній Золотий квиток! Він мій! Я знайшов на вулиці гроші та купив дві шоколадки, а в другій був Золотий квиток! Це п'ятий Золотий квиток, мамо, і я його знайшов!}

^{Секунд із десять у кімнаті панувала мертва тиша. Ніхто не смів заговорити чи поворухнутися. Це була чарівна мить.}

5. Умови для запрошених.

^{Пан Бакет прочитав: «Містер Віллі Вонка вітає тебе, щасли­вого власника Золотого квитка! Запрошую тебе відвідати мою фабрику й цілісінький день побути моїм гостем. Я сам водитиму тебе по фабриці, покажу все, що там можна побачити, а потім за тобою їхатиме до самого дому ціла колона величезних вантажівок, які будуть заповнені со­лодощами, яких тобі й твоїм рідним вистачить на багато років. А ще я готую й інші несподіванки для тебе. Мої сюрпризи вразять, захоплять, здивують, ошелешать і спантеличать тебе. Для відвідин я вибрав перший день лютого Ти маєш підійти до брами фабрики рівно о десятій ранку. Не запізнися! І ще ти маєш право взяти із собою одного чи двох родичів, які б пильнували, щоб ти не наробив якоїсь шкоди. І останнє — не забудь цей квиток, інакше тебе не впустять. Віллі Вонка».}

6. Чарлі піде з дідунем Джо.

^{— Перший день лютого! — вигукнула пані Бакет. — Та це ж завтра!}

^{— Треба вирішити, хто піде на фабрику разом із Чарлі.}

^{— Я піду! — закричав дідунь Джо й знову зірвався з ліж­ка. — Я піду з ним! Я його припильную! Не турбуйтеся!}

7. Прийшли кореспонденти.

^{І тут знадвору щосили загрюкали у двері. За мить у хатинку влетіла ціла зграя кореспондентів і фотографів.}