Тема: казкова розповідь про зустріч та гостини лісової і хатньої мишей.

Головна думка: «І ворогові не побажаю такого великого льоху й такого страшного кота».

Мета: кожному мила своя сторона.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: про тварин.

Ознаки казки

Казковий зачин: «Були собі…».

Персонажі: тварини, наділені людськими рисами, вміють розмовляти.

Добро перемогло зло: лісовій миші вдалося врятуватися від кота.

Будова твору

План

1. Зустріч мишок на узліссі.

2. Обіцянка про гостювання.

3. У гостях у лісової миші.

4. Лісова миша йде до хатньої.

5. Галас у льосі.

6. У пазурах злого кота.

7. Щасливий порятунок.

Головні персонажі: лісова миша і хатня мишка.

Другорядний персонаж: кіт.

Розповідь ведеться від імені автора.

Цитатна характеристика лісової миші

Цитатна характеристика хатньої миші

Казка вчить бути кмітливим, цінувати волю.

Казка засуджує хвалькуватість.

^{ЛІСОВА МИША І ХАТНЯ МИШКА}

    ^{Були собі хатня миша й лісова миша. Якось зустрілися вони на узліссі: лісова миша сиділа в заростях ліщини і збирала горіхи.}

^{— Чи не родичку я зустріла так далеко від села? — озвалася хатня миша.}

^{— А родичку, — відповіла лісова миша.}

^{— Ти збираєш горіхи й носиш додому? — запитала хатня миша.}

^{— Це добра робота. Аби тільки наносити багато, щоб стало на зиму, — відповіла лісова миша.}

^{— Ліщини он скільки, і горіхи цього року вродили, тож, мабуть, ти, кумо, взимку не голодуватимеш, — сказала хатня миша.}

^{— Не голодуватиму, — погодилась лісова миша й заходилася розповідати, як їй добре живеться.}

^{— А мені живеться ще краще, — сказала хатня миша.}

   ^{Лісова миша не повірила — хіба є де краще, як у лісі і в горах?}

^{— Ні, таки мені живеться краще, — стояла на своєму хатня миша.}

   ^{Вони ніяк не могли дійти згоди і нарешті пообіцяли прийти одна до одної в гості на Новий рік і поласувати тим, що в кожної було найсмачніше.}

   ^{Хатній миші випало першій іти в гості. Вона йшла лісом і глибокою долиною, дорога туди, де лісова миша зимувала, була довга й важка, сніг лежав глибокий і сипкий. Поки хатня миша добулася до своєї родички, то страшенно втомилась і зголодніла.}

   ^{«Ну, тепер і попоїсти не завадить», — подумала вона.}

   ^{Лісова миша наклала перед нею всього: зерен, горіхів, солодкого коріння і всякого іншого добра, що росте в лісі і на полі. Вона тримала його глибоко в норі, і воно не замерзло. А неподалік било джерельце, що також не замерзало взимку, і з нього можна було скільки хочеш пити води.}

   ^{Їжі виявилося вдосталь, і вся смачна. Проте хатній миші вона не вельми сподобалась.}

^{— Нею можна тільки живіт напхати, — мовила вона. — Але добра й ця їжа, як нема кращої. Тепер я запрошую тебе до себе, скуштуєш, що я їм.}

   ^{Лісова миша радо погодилась і довго не зволікала.}

   ^{Хатня миша визбирала всі крихти, які господиня погубила по хаті, готуючись до свята: крихту сиру, масла, сала, печива, булки та інших смачних наїдків. Сіли вони їсти, і лісова миша не могла відірватися від тих ласощів. Такого вона ще зроду не їла. Після такої сухої, масної їжі їй захотілося пити.}

^{— Тут недалеко в льоху стоїть діжка з пивом, от ми й нап’ємося, — сказала хатня миша.}

   ^{Вона стрибнула на край діжки й погамувала спрагу. Проте випила тільки краплю, бо знала, що святкове пиво міцне. А лісовій миші пиво дуже сподобалось, бо досі вона, крім води, нічого не пила. Та лісова миша не звикла до міцних напоїв, і їй геть запаморочилося в голові, поки вона злізла з діжки. Почала вона бігати й стрибати по льоху, витанцьовувати на полицях поміж кухлями. Аж попискувала, так їй було весело.}

   ^{Побачила хатня миша, як скаче її гостя, та й каже:}

^{— Не зчиняй такого галасу, бо тут є лютий кіт!}

   ^{Та лісовій миші вже нічого не страшно.}

    ^{А кіт сидів на ляді до льоху і чув їхню розмову. Тієї миті господиня спустилася в льох наточити пива, кіт прошмигнув за нею, скік — і спіймав мишу. О, це вже був інший танок! Хатня миша шмигнула в свою нору та й дивиться звідти, що поробляє її гостя.}

    ^{Лісова миша враз отямилась, як відчула на собі котячі пазурі.}

^{— О, любий котику, пожалій мене, а я тобі за те розповім казку, — мовила вона.}

^{— Катай, — сказав кіт.}

^{— Були собі колись на світі дві маленькі мишки, — спроквола почала вона, бо хотіла розтягти казку якнайдовше.}

^{— І не тільки вони, — сказав кіт.}

^{— І дістали вони шинку й захотіли її спекти, — повела далі лісова миша.}

^{— Спекли, але не остудили, — сказав кіт.}

^{— І винесли вони її на дах, щоб шинка добре прохолола, — мовила лісова миша.}

^{— А самі й не скуштували, — сказав кіт.}

^{— І прийшли ворон з лисом та й з’їли шинку.}

^{— А я з’їм тебе, — сказав кіт.}

   ^{Але тієї миті господиня заторохтіла лядою, кіт злякався й попустив пазурі. Лісова миша випорснула з них і шаснула в нору до хатньої миші. Звідти був другий вихід надвір, і вона відразу ж зібралась додому.}

^{— І ти кажеш, що тобі добре живеться, краще, ніж мені? — мовила вона на прощання. — І ворогові не побажаю такого великого льоху й такого страшного кота. Я ледве вирвалася звідси жива.}

Власний жартівливий віршик

Прислів'я та приказки про тварин

Норвезьку народну казку «Лісова миша і хатня мишка» переказала Інна  Большакова