FA (СОНЕТ)
Фантазіє1! Ти сило чарівна,
Що збудувала світ в порожньому просторі,
Вложила почуття в байдужий промінь зорі,
Що будиш мертвих з вічного їх сна,
Життя даєш холодній хвилі в морі!
Де ти, фантазіє, там радощі й весна.
Тебе вітаючи, фантазіє ясна,
Підводимо чоло, похиленеє в горі.
Фантазіє, богине легкокрила,
Ти світ злотистих мрій для нас одкрила
І землю з ним веселкою з'єднала.
Ти світове з'єднала з таємним,
Якби тебе людська душа не знала,
Було б життя, як темна ніч, сумним.
1. Фантазія — творча уява, мрія, вигадка.
Тема: оспівування людської фантазії.
Головна думка: «якби тебе людська душа не знала, було б життя, як темна ніч, сумним».
Мета: заклик до людей розвивати творчу уяву, мріяти.
Рід літератури: лірика.
Жанр: сонет.
Сонет — вірш, який складається із 14 рядків: двох чотиривіршів та двох тривіршів.
Художні засоби
Епітети: «порожньому просторі», «сило чарівна», «байдужий промінь», «фантазіє ясна», «богине легкокрила», «злотистих мрій».
Метафора: «(фантазія) збудувала світ, вложила почуття, будиш мертвих з вічного їх сна, життя даєш, світ мрій одкрила, веселкою з'єднала», «душа не знала», «чоло, похиленеє в горі», «було б життя сумним».
Порівняння: «як темна ніч».
Повтори (анафора): «Фантазіє, …»
Риторичні звертання: «фантазіє», «сило…», «богине».
Кількість строф: чотири.
Види строф: два чотиривірші і два тривірші.
Рими: чарівна – сна, просторі – зорі, морі – горі, весна – ясна, легкокрила – одкрила, з’єднала – знала, таємним – сумним.