Тема: розповідь про записку-літачок Максима до Улянки на День святого Валентина.

Головна думка: «… вона озирнулася й так тепло Максимові усміхнулась».

Мета: нечемно читати чужі записки, а тим більше їх переправляти.

Проблема: читання чужих записок.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Доведення, що прочитали оповідання

Твір невеликого обсягу (дві сторінки) про подію (Максим прийшов до школи з літачком) з життя декількох персонажів (Максим, Денис, Вітя, Улянка), що тривала недовго (на уроці з математики).

Композиція

Експозиція: на День святого Валентина Максим приніс паперового літачка для однокласниці Улянки.

Зав’язка: хлопчик метнув літачка на парту дівчинки.

Розвиток дії: Денис та Вітя по черзі виправляють ім’я адресата.

Кульмінація: Максим обурений безсоромним мазюканням, коли літачок долетів до дівчинки.

Розв’язка: Улянка прочитала записку, вона зрозуміла, кому призначене послання, і усміхнулась до Максима.

Будова твору

План

1. Літачок і День святого Валентина.

2. Максим метнув записку.

3. Денис виправляє першу букву.

4. У Віті виходить ім’я Оленка.

5. Літачок на Улянчиній парті.

6. Тепла посмішка дівчинки.

Головний персонаж: Максим.

Другорядні персонажі: Денис, Вітя, Улянка.

Розповідь ведеться від імені автора.

Цитатна характеристика Максима

 Цитатна характеристика однокласника Дениса

Цитатна характеристика однокласника Віті

Розповідь від імені головного персонажа

    Сьогодні День святого Валентина. Ось тому я прийшов до школи з незвичайним літачком і чудовим настроєм. Улянка отримає мою валентинку і все зрозуміє.

    Коли усі учні класу схилилися над задачею, я метнув літачок на парту дівчинки. Але сталося не так, як гадалося. Спочатку валентинка впала на парту Дениса. Однокласник не тільки прочитав чужу записку, а ще виправив ім’я, бо йому подобалася однокласниця Олянка.

   А потім тихий і скромний Вітя набрався сміливості, щоб ще більше змінити мою записку. Він закреслив букву «я», а зверху дописав «е». Вийшло Оленка.

   Моя радість зникла, натомість роздратування та обурення переповнювали мене. Коли спотворена записка впала на парту Улянки, ледь стримався, щоб не вирвати її. І тут я побачив, що двічі поправлений запис, добре читався. Думаю, що валентинка у формі літачка зі сердечком сподобалась однокласниці. Адже Улянка озирнулась і тепло усміхнулася мені. 

ЛІТАЧОК

     У День святого Валентина Максим прийшов до школи з паперовим літачком. На крилі його виразними друкованими літерами було виведено: «Найкраще у світі ім'я — Улянка». Підпису, звичайно ж, не було. «Хай вона ніколи не здога­дається, що це написав я, — твердо казав собі Максим. — І начебто вже не він, а хтось інший, зітхаючи, додавав: — Ех, а краще б здогадалась…».

     Максим сів за свою останню парту й став чекати, коли Ніна Іванівна загадає всім розв'язувати задачу. А як усі схи­лились над зошитами, він тихенько дістав літачка, ще раз прочитав свій напис, ще раз глянув на Улянку, зітхнув і — так тому й бути — швидко метнув літачка їй на парту. Летіти було три секунди: Улянчина парта в сусідньому ряду навскіс. Але літачок зробив якусь химерну петлю, пішов у піке і впав простісінько перед носом у Дениса.

    Денис одразу покинув задачу і став зацікавлено його роз­глядати. Максимові з тої несподіванки аж гаряче зробилося. Він опустив голову й спідлоба стежив за Денисом. Денис тим часом діловито оглянув клас, тоді дістав з пенала червону ручку, перекреслив у слові Улянка літеру «У» й замість неї написав велике кругле «О». Проте Олянка, що сиділа на дру­гій парті, літачка із сердечком на крилі не отримала. Літачок знов виписав у повітрі чудернацький пірует і цього разу впав на парту до Віті.

     Вітя був хлопець тихий і сором'язливий. Він ніколи б не відважився написати дівчинці таку записку. А тут на тобі, записка сама впала з неба. Хвиля сміливості накрила Вітю

з голови до п'ят. Він упевнено пере­креслив у слові «Олянка» літеру «я» і надписав угорі літеру «е». «Тепер усе чистісінька правда, — сказав собі Вітя. — Оленка — найкраще у сві­ті ім'я». І він послав літачка убік через ряд. Саме там сиділа Оленка.

      Червоне сердечко на білім крилі знов здійнялося в повіт­ря. Та до першого ряду парт не долетіло. Цього разу літачок викрутасів не робив. Він плавно сів у другому ряду на Улянчиній парті.

     Максим, який стежив за всіма цими перельотами й без­соромним мазюканням по його напису, ледь не кинувся, щоб вихопити літачка з Улянчиних рук. Та стримався-таки. А Улянка перекинула з-за плеча свою русяву кіску, пере­тягнуту блакитною квітчастою зав'язкою і стала уважно розглядати напис на крилі. Він хоч і був двічі поправлений, проте читався добре. Сердечко на крилі їй, видно, сподоба­лось. Бо інакше чого вона озирнулася й так тепло Максимові усміхнулась.

Написали, кому з моїх однокласників хочу зробити приємний сюрприз і чому