Тема: розповідь про двох подруг Оленку і Наталку.
Головна думка: «Як вибачитися? Невже це кінець нашій дружбі?».
Мета: дружба – це велика цінність.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Довели, що прочитали оповідання
Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про подію (Наталка принесла нову ручку) з життя декількох персонажів (Наталка і Оленка), що тривала недовго (частину дня).
Будова твору
|
Зачин |
«Оленка і Наталка — подруги ще з дитячого садочка…» |
|
Основна частина |
«Цього дня Наталка прийшла до школи у піднесеному настрої…» |
|
Кінцівка |
«Оленка згоряла від сорому…» |
План
1. Подруги Оленка і Наталка.
2. Оленка сховала чужу ручку.
3. Наталка шукає свою річ.
4. Ручка знайшлася.
5. Невже кінець дружбі?
Персонажі: подруги Наталка і Оленка.
Розповідь ведеться від імені автора.
Цитатна характеристика Наталки
|
Товариська, дружить з Оленкою |
«Оленка і Наталка — подруги ще з дитячого садочка» |
|
Школярка |
«А нині навчаються в одному класі і сидять за однією партою» |
|
Має піднесений настрій |
«Цього дня Наталка прийшла до школи у піднесеному настрої» |
|
Радісна |
«Її очі сяяли від радості» |
|
Хвалькувата |
«Насилу дочекалася Оленки, щоб похвалитися новою ручкою» |
|
Не зважає на почуття подруги |
«Але Наталка ніби не почула її» |
|
Стривожена |
«Дівчинка підняла тривогу. Зазирнула під парту, перевернула і навіть потрусила пенал» |
|
Заплакана, бо пропала нова ручка |
«Ти не бачила моєї нової ручки? — Зі сльозами на очах звернулася до подружки Наталка» |
|
Осудливо подивилась на подругу |
«Тим часом Наталка підняла ручку, мовчки осудливо глянула на сусідку і почала швиденько писати» |
Цитатна характеристика Олени
|
Товариська, має подругу Наталку |
«Оленка і Наталка — подруги ще з дитячого садочка» |
|
Школярка |
«А нині навчаються в одному класі і сидять за однією партою» |
|
Сподобалась ручка подружки |
«Олена мовчки слухала захопливу розповідь подружки, не відводячи очей від ручки» |
|
Пробудилась заздрість |
А тоді стиха промовила: «От би мені таку!» |
|
Потай, без дозволу присвоїла чужу річ (крадіжка), імпульсивна |
«І тут Оленка блискавично вихопила ручку з пенала і сховала її в кишеню» |
|
Лицемірна |
«Оленка мовчки спостерігала за пошуками» |
|
Оленчин обман викрився |
«Аж раптом відчула, як у неї спалахнули вуха. Саме в цей момент ручка підступно випала з її кишені на підлогу» |
|
Має совість, совісна |
«Оленка згоряла від сорому» |
|
Усвідомлює свій поганий вчинок, жалкує про вчинене |
А в голові крутилося: «Що ж сказати Наталі? Як вибачитися? Невже це кінець нашій дружбі?» |
ЖАДАНА РУЧКА
Оленка і Наталка — подруги ще з дитячого садочка. А нині навчаються в одному класі і сидять за однією партою.
Цього дня Наталка прийшла до школи у піднесеному настрої. Її очі сяяли від радості. Насилу дочекалася Оленки, щоб похвалитися новою ручкою. Вона була дуже гарна. Писала кількома кольорами і залишала на папері яскраві блискітки. Олена мовчки слухала захопливу розповідь подружки, не відводячи очей від ручки. А тоді стиха промовила: «От би мені таку!». Але Наталка ніби не почула її. Поклала ручку в пенал. Вибігла з класу. І тут Оленка блискавично вихопила ручку з пенала і сховала її в кишеню.
Коли почався урок, Наталка потягнулася по ручку. Але на місці її не було. Дівчинка підняла тривогу. Зазирнула під парту, перевернула і навіть потрусила пенал. Оленка мовчки спостерігала за пошуками.
— Ти не бачила моєї нової ручки? — Зі сльозами на очах звернулася до подружки Наталка.
— Ні. — Відповіла Оленка і відвернулася.
Аж раптом відчула, як у неї спалахнули вуха. Саме в цей момент ручка підступно випала з її кишені на підлогу. «Що ж тепер буде?» — в розпачі подумала Оленка. «Навіщо я це зробила?». Тим часом Наталка підняла ручку, мовчки осудливо глянула на сусідку і почала швиденько писати.
Оленка згоряла від сорому. А в голові крутилося: «Що ж сказати Наталі? Як вибачитися? Невже це кінець нашій дружбі?»
Власне продовження оповідання
На перерві Оленка намагалася вибачитися, проте Наталка не хотіла нічого слухати. Подруга лицемірно спостерігала за її пошуками. Правда розкрилася випадково. «Якби ж її ручка підступно не випала з Оленчиної кишені?» — думала Наталка.
До кінця уроків подруги більше не промовили одна одній жодного слова.
А вдома Оленка зі сльозами на очах розповіла батькам про те, що сталося на перерві. Їй дуже соромно за свій вчинок. І добре, що все розкрилося, бо красти – це погано. Ще гірше лицемірно відкидати Наталчині підозри. І таємне рано чи пізно стане відомим усім однокласникам. Тепер її непокоїло одне, чи пробачить подруга.
І Наталка детально розповіла батькам, що сталося. Як потім Оленка намагалася перепросити її. Звичайно, дівчинці було шкода втрачати подругу. Але чи так поступають друзі? Мама вислухала доню і порадила бути великодушною. Адже справжні друзі не хизуються один перед одним і не заздрять, проявляють увагу і чим можуть діляться, разом радіють успіхам і небайдужі до невдач інших.
Наступного дня Оленка знову заговорила з Наталкою. Вона почала вибачатися за свій поганий вчинок.
— Невже це кінець нашій дружбі? — сумно запитала Оленка.
На що подруга відповіла:
— Справжні друзі великодушні, не хизуються і не заздрять, уважні один до одного, чим можуть діляться, щирі у стосунках. Давай будемо справжніми друзями.