Тема: казкова розповідь про добру дівчинку Емілію.

Головна думка: «І от одного дня чарівниця непомітно взяла прості ножиці в не­простої дівчинки Емілії, яка була дуже доброю, хороброю і над­звичайно допитливою».

Мета: заклик допомагати іншим, не бути байдужим до чужого болю.

Рід літератури: епос.

Жанр: літературна казка.

Вид казки: чарівна.

Ознаки казки

Казковий зачин: «Жила на світі…».

Казкові персонажі: феї, єдиноріжки.

Чарівні речі: ножиці (попадаєш у портал), люстерко-фотоапарат (робить злих добрими).

Трикратні дії: тричі допомагає персонажам.

Слова-повтори: «врешті-решт».

Добро перемагає зло (дівчинка Емілія зуміла всім допомогти).

Будова твору

План

1. Жила на світі чарівниця.

2. Ножиці зробила чарівними.

3. Емілія допомагає єдинорожці.

4. Дзеркальце-фотоапарат у подяку.

5. Феї стають добрими.

6. Допомога дівчинці Лері.

7. Нарешті вдома.

Головний персонаж: дівчинка Емілія.

Другорядні персонажі: чарівниця, єдино ріжка з батьками, феї, дівчинка Лера.

Розповідь ведеться від імені автора.

Казка вчить не бути байдужим до чужої біди, допомагати іншим.

Цитатна характеристика Емілії

^{ПРО ЧАРІВНІ НОЖИЦІ Й ДІВЧИНКУ ЕМІЛІЮ}

      ^{Жила на світі чарівниця, яка перетворювала прості ножиці на чарівні. А сили в тих ножиць були такі: якщо поріжеш ними повіт­ря, то на тому місці з'явиться портал туди, де потрібна допомога.}

     ^{І от одного дня чарівниця непомітно взяла прості ножиці в не­простої дівчинки Емілії, яка була дуже доброю, хороброю і над­звичайно допитливою.}

     ^{Дівчинка шукала їх по всьому дому, але так і не знайшла. Вийшла на подвір'я — а її ножиці лежать на столі. Та вони чомусь стали трішки інакшими, ще й опинились у срібній коробочці!}

    ^{Дівчинка взяла їх і внесла в дім. Як почала різати — у повітрі з'явився портал, який затягнув Емілію...}

    ^{І вона потрапила в країну єдинорогів. Там було дуже багато єдинорогів! Але одна тваринка благала про допомогу.}

    ^{Дівчинка підбігла до неї й запитала:}

^{— Що з тобою?}

^{— Я вивихнула ніжку, — відповіла маленька єдиноріжка. — Як же мені дістатися додому?}

^{— Не бійся, я тебе відведу, — сказала дівчинка, зняла з шиї свій шарфик й обережно і тугенько обв'язала тваринці хвору ніж­ку. — Я допоможу, тільки скажи, де твій дім.}

^{— Я живу на вулиці Водоспадній, 5, квартира 78.}

^{— Добре, — сказала дівчинка, — пішли.}

    ^{Добра Емілія підтримувала єдиноріжку і довела її додому.}

    ^{А батьки єдиноріжки вже хвилювалися, бо не знали, де їх ма­ленька затрималася. Вони подякували Емілії й на вдячність пода­рували їй чарівне люстерко-фотоапарат:}

^{— Ти заслужила на цей подарунок, — сказали вони, — це люстерко може злих зробити враз добрими!}

    ^{Дівчинка дуже зраділа і щиро подякувала.}

    ^{А тоді сказала своїм ножицям:}

^{— Чарівні ножиці, будь ласка, відправте мене додому. Там моя мама з татом теж хвилюються.}

    ^{І розрізала ними повітря. Але вона не потрапила додому, а опинилася в країні фей, де панував хаос.}

    ^{Емілія запитала:}

^{— Що тут відбувається?}

    ^{І добрі феї їй розповіли, що злі феї обра­зилися на них за те, що ті вилікували бджі­лок від кліща-шкідника.}

    ^{Дівчинка також розпитала злих фей, через що весь цей шум. Вони розповіли свою версію, що бджоли страшенно гудуть біля їхніх хаток-квітів і зава­жають їм уранці спати...}

^{Емілія запитала у злих фей, чи всі вони зараз тут.}

^{— Звісно, де ж нам бути!}

^{— А дозволите вас сфотографувати на пам'ять?}

^{— Можеш! — відказали ті.}

    ^{Дитина клацнула фотоапаратом — і злі феї враз подобрішали та почали вибачатися перед добрими феями і бджілками.}

    ^{І звернулися до добрих фей:}

^{— Любі сестрички, як вам живеться? Чи ніхто вас не ображає?}

    ^{Добрі феєчки зраділи! І запросили їх на обід.}

     ^{Так дівчинці вдалося врешті-решт помирити всіх фей.}

     ^{Дитина знову сказала ножицям ті самі слова, прорізала повітря й опинилася...}

     ^{Ні, не вдома. А в парку з тваринами. Там дівчинку Леру подря­пав до крові бульдог, і вона дуже сильно плакала.}

    ^{Емілія підійшла до неї, заспокоїла, швиденько обробила і ста­ранно перев'язала рану, бо дівчина завжди носила із собою малень­ку аптечку.}

     ^{Лера подякувала й побігла додому.}

     ^{І тут нарешті Емілія опинилася вдома й одразу пішла розпо­відати батькам про все, що з нею трапилось.}

Бути справжньою людиною серед людей