Тема: казкова розповідь про лисичку, яка вирішила зайнятися комерційною діяльністю.

Головна думка: «З тих пір вона тримає язик за зубами».

Мета: комерція любить комерційну таємницю.

Рід літератури: епос.

Жанр: літературна казка.

Вид казки: побутова.

Доведення, що прочитали казку

Казковий зачин: «Кажуть, було це давно…».

Персонажі: Лисичка наділена людськими рисами, вміє розмовляти.

Казкові імена: Лиси, Рудохвоста, Лисиця, Хитренька, Руду, Липень, Громом, Блискавицею.

Слова-повтори: «мізкувала-метикувала», «день за днем», «кепкуйте-кепкуйте», «диво дивне», «то тут, то там», «від хати до хати», «час від часу».

Добро перемогло зло: на хитру лисицю ще хитріші знайшлися.

Будова твору

План

1. Лиси зі свійськими дружили.

2. Рішення проворної Лисиці.

3. Люди проганяють Рудохвосту.

4. Лісничиха приймає пропозицію.

5. Новий бренд «Лисички-сестрички».

6. Лисиця вирощує гриби.

7. Люди взяли на кпини.

8. Після дощу збиратимеш врожай.

9. Лисиця розносить свій успіх.

10. Простиг слід від грибів.

11. Втеча з півником у лапах.

12. Урок для всіх.

Головний персонаж: Лисичка-комерсантка.

Другорядні персонажі: лісничиха Ярина Микитівна, хитрі жителі села. 

Розповідь ведеться від імені автора.

Зайняли позицію – чим подобається/не подобається поведінка Лисички

   Мені подобається поведінка Лисички.

   Вона не крала людських курей. Захотіла зайнятися корисною справою. Тішиться плодами своєї праці. На жаль, ніхто не навчив її тримати язик за зубами. Іншими словами – зберігати комерційну таємницю. 

   Ось тому комерсантки з лисички не вийшло.

***

   Мені не подобається поведінка Лисички.

   Вона не може жити без хитрощів. Пообіцяла лісничисі показати галявину суниць, а слова не дотримала. Наша лисичка хвалькувата і не вміє тримати язик за зубами. Любить обманювати, проте обурюється, коли сама піймалася на гачок хитрих і лукавих людей.

   Такими рисами поведінки Лисичка не може подобатися.  

Казка вчить тримати язик за зубами, коли не хочеш спійматися на гачок.

Казка засуджує хитрість і хвалькуватість.

Цитатна характеристика Лисички-комерсантки

Цитатна характеристика лісничихи Ярини Микитівни

_{ЛИСИЧКА-КОМЕРСАНТКА} 

    _{Кажуть, було це давно, коли звірі говорили, а Лиси зі свій­ськими дружили. Щоб прожити, добували вони польові миші, ховрахи, а курей не чіпа­ли. Правда, не любили півнів, коли ті вмикали свої гучномовці, однак, у конфлікт не вступали, бо знали, як люди над своїми улюбленцями трясуться.}

    _{Спостерігаючи, як мешканці господарство ведуть, вирішила проворна Лисиця й собі комерцією зайня­тися. Знайшла в лісі соснову місцину, розчистила від сміття, опалого листя і стала думати над матеріалом.}

_{— Хочу такий гриб виростити, щоб сонечком у лісі світився, — міркувала Рудохвоста. — І щоб наряд око милував, із кольором моєї шубки збігався.}

    _{Мізкувала-метикувала та й вирішила: «Піду по селу, вивідаю, що людям до смаку?»}

_{Куди не загляне, всі тільки боровичкам радіють, а інші гриби кладуть окремо, не очищаючи.}

_{— Дивина, — роздумувала. — Для чого збирати, щоб потім викидати? — Не по-хазяйськи.}

_{— Немає у вас ні сорому, ні совісті, — спробувала присоромити. — Природа вам не простить.}

_{— Що ти все винюхуєш? — проганяючи з подвір'я, кричали услід. — Не пхай носа! Боровик — то справж­ній гриб, а решта — дурні.}

    _{Де це видано, щоб якась Лисиця повчала, які гриби їсти?!}

    _{На околиці села завиднілася хата лісника.}

_{— Завітаю до лісничихи, — вирішила. — Вони люди лісу, знають ціну всьому: і пташці, і комашці.}

    _{Коли Рудохвоста наблизилася до лісникового подвір'я, жінка сиділа й очищала гриби від сміття. Вона побачила, як та несміливо заглядала. Ярина Микитів­на махнула рукою, запрошуючи: «Заходь, Лисичко, на молочко».}

     _{Вони завжди знаходили спільну мову. Дружити не дружили (хто з хитрою заводитиме дружбу?!), але не раз Руду молочком пригощали, бо вона, знаючи ліси, частенько виводила їх то на малину, то на ожину.}

_{— Не до гостин мені, — заклопотано промовила Лисичка. — Хочу порадитися, — й зайшла у двір.}

    _{Ярина Микитівна сиділа на ряднині й сортувала гри­бочки, які чоловік приніс із вранішнього походу. Вона старанно розкладала їх на купки: боровики, сироїжки, козарики. Окремою яскраво-жовтою плямою вирізня­лися капелюшки з хвилястим обрамленням.}

_{— Ой, які ці гарні! — захоплено вигукнула Лисиця. — Скільки сонця в них!}

_{— Вони й нам подобаються, — відповіла жінка. — Правда, смакуємо з обережністю, бо раніше не збира­ли. Появилися недавно, в молодому сосновому бору.}

_{— А пахнуть курочкою, — потягнула носом Лисиця.}

    _{Жінка взяла до рук, відщипнула й піднесла до носа: «Справді чути курятиною».}

    _{Лисичка повеселіла. Зрозуміла, що на правильному шляху. Промайнула думка випросити в Ярини ці гри­бочки для розмноження.}

_{— Слухайте, Микитівно, — розпочала лукаво. — Приглянула для вас галявину з цілющим скарбом — суницею. Запашна-а-а!}

    _{Підійшла поближче до Ярини, глянула на її обличчя хитреньким оком, продовжила:}

_{— А що сік, то цілющий нектар — добре шкіру жи­вить, омолоджує, зморщечки вирівнює, плямочки, такі як у вас, відбілює. Гляньте, яка в мене мордочка гладенька! А тільки тому, що я не один рік суничку споживаю.}

    _{Ярина Микитівна, знаючи ціну таким лестощам, запитала:}

_{— Признавайся, Хитренька, що тебе привело до мене?}

    _{Лисиця, повагавшись хвилину, однак, не розкрива­ючи план до кінця, промовила:}

_{— Давайте зробимо так: я вам покажу стежку, а ви мені віддаєте оце сонечко. Все одно викинете».}

_{— Та чого б я викидала? — здивувалася жінка. Я їх приготую у сметані — пальчики оближеш. Дам спробувати — лапу обсмокчеш, — засміялася.}

_{— Я коли по селу вивідувала, то бачила, що жінки тільки боровиками тішаться, а всі інші гриби зневажа­ють, — відповіла Лисиця.}

    _{На мить задумавшись, відчуваючи, що хитрощами не візьмеш, продовжила: «Гаразд, довірю вам таєм­ницю».}

     _{Підійшла впритул, озирнулася навколо і промовила: «Ані пари з уст!»}

     _{Вона почала ділитися планом створення власного бренду: наговорила сім мішків гречаної вовни.}

     _{Вислухала Ярина Микитівна, до кінця й не второ­пала, однак, погодилася віддати гриби: «Пропозицію приймаю: мені сунички, а тобі сестрички!»}

_{— О! — засяяла від здогадки Лисиця. — Назву бренд: «Лисичка й сестрички».}

_{— Як на мене, то нехай буде: «Лисички-сестрички», — порадила жінка. — По руках і лапах!}

_{— Домовилися! — погодилася комерсантка й, за­бравши випрошене, шмигнула за ворота.}

_{— А по суниці коли підемо? — кинула Ярина вслід.}

_{— На днях. Як тільки справу зроблю, — відповіла не озираючись.}

    _{Декілька днів вона висушувала жовті капелюшки, в яких містяться спори грибів, то готувала ґрунт для по­сівного матеріалу. Настав час завершувати процес. Навколо сосни викопала ямки, щільно набила посівний матеріал та, взявши лійку, обережно кожну полила. Насамкінець прикрила ґрунт мохом, листям, гіллям.}

_{— День за днем, — думала Лисичка, — та й урожай збиратиму.}

    _{Тижнів зо два щоранку поливала, заглядала, чи не показуються жовті ґудзички з-під листя. Не знала Рудохвоста, що цілий рік доведеться чекати!}

_{— Піду я в село, поспілкуюся з грибниками. Може, хто й підкаже, що далі робити. Язик аж свербить, так розказати хочеться, — вирішила комерсантка.}

    _{Побігла на лихо. Краще тримала б язик за зубами! Люди взяли на кпини¹.}

_{— Де це видано, щоб Лисиця гриби вирощува­ла? — насміхалися. — Окрім хитрощів, вона ні на що нездатна.}

    _{Мов батогом по серцю стьобнули!}

_{— Кепкуйте-кепкуйте, — не здавалася Руда. — Зарегочитеся на кутні зуби, коли я урожай збиратиму.}

    _{Затаїлася. Образилася. Ні з ким не спілкувалася, окрім лісничихи. Минув рік. Щодня Лисиця навідува­лася в сосновий бір, однак, гриби не росли.}

_{— Не буде в мене сестричок! Знеславилася на все село, — жалілася Ярині.}

_{— Не хвилюйся! Ось як задощить по-літньому, то і збиратимеш урожай! — втішала жінка.}

    _{І правду казала. Липень усе частіше випускав на волю дощі. Вони із Громом і Блискавицею літали над лісами, щедро напоювали все живе. Коли випогодилося, пішла бізнесменка до соснового бору. Й диво дивне! То тут, то там з-під листя пробивалися жовтими ґудзичками грибочки!}

_{— Не пішла моя праця намарне! — тішилася Лисич­ка. — Як почують, то лікті кусатимуть ті, хто насміхався з мене, — міркувала, коли бігла в село похвалитися. Хоч і хитра від природи, та не відала, що краще води в рот набрати! Цілий день від хати до хати розносила свій успіх!}

_{— Не кажи гоп, поки не перескочиш! — радили ті, що минулоріч проганяли з двору. — Дочекайся три дні, щоб підросли, а тоді й на базар неси!}

     _{Не подумала Рудохвоста, що й люди бувають хитрі й ласі до чужої праці! Прийшла на третій день до лісу, а там і слід простиг від лисичок.}

     _{Спозаранку Руда неслася в село, де мешкали по­радники, проникла нишком у курник і поцупила най­кращого півня!}

_{— Це вам за сестричок! — виправдовувала свій вчи­нок Лисиця, втікаючи зі здобиччю. —     Не давай волю язикові — не заведе в неволю. Десятою дорогою буду обминати людей, щоб не пійматися на гачок їхнього лукавства, — заріклася.}

     _{Зупинилася. Кинула зболений погляд на село. Воно пробуджувалося: кукурікало, гавкало, нявкало, мука­ло, рохкало. То тут, то там біля колодязів брязкотіло, дзеленчало. Сільські й гадки не мали, що Лисиця по­цупила найголосистішого півня, бо хотіла помститися за сестричок, за втрачену надію на комерцію.}

_{— Хто зібрав лисички, той і мене не пошкодує, — рятувала власну шкуру Рудохвоста, покидаючи людей назавжди.}

     _{З тих пір вона тримає язик за зубами й не пока­зується на очі. Комерцію закинула, але час від часу, коли люди втрачають пильність, навідується до курни­ка. Кортить же курятиною посмакувати, коли лисички відволікають грибників!}

    _Урок.

_{1. Взяти на кпини — глузувати, насміхатися з когось.}