Тема: казкова вистава про те, як Камелія з поліцейським врятували Борчика і Гороха, яких викрав Незнайомець.

Головна думка: «з Незнайомцями не йди, не роби собі біди!»

Мета: застереження дотримуватись правил безпеки з незнайомими. 

Рід літератури: ліро-епос.

Жанр: п’єса-казка.

Вид казки: про тварин.

 

Доведення, що твір є п’єсою:

• написаний у формі реплік для виконання на сцені;

• на початку твору подається список дійових осіб;

• зауваження автора подані у ремарках;

• твір поділяють на дії або сцени для зміни декорацій.

 

Доведення, що твір є казкою:

• персонажі: тварини, наділені людськими рисами, вміють розмовляти;

• казкові імена: Конячка, Кабанчик, Мишеня, Горох, Пес, Незнайомий, Бабуся, Доросла Конячка;

• добро перемагає зло (друзі врятовані).

 

Головний персонаж: Камелія.

Другорядні персонажі: Борчик, Горох, Поліцейський, Незнайомий, Бабуся.

 

Казка вчить дотримуватися правил безпеки, бути уважним.

Казка засуджує нехтування правилами безпеки, лихі наміри.    

 

Зайняли позицію – чиї вчинки ви схвалюєте, а чиї — ні.

    Я схвалюю позицію Конячки Камелії.

    Вона прислухається до слушних порад. Тому знає, що не можна відчиняти двері незнайомцям, самим відповідати на дзвінки, листуватися без відома дорослих, йти з невідомими, сідати у їхню машину. Не буває байдужою до біди інших, завжди готова прийти на допомогу. При будь-яких сумнівах звертається до знайомих по допомогу. Камелія обережна та уважна у діях.

     Камелія не тільки не попала у пастку Незнайомця, а й допомогла врятувати друзів.

 

 ***  

 

    Я не схвалюю вчинки Кабанчика Борчика.

    Він не прислухається до слушних порад Камелії і Гороха. Довіряє незнайомій людині, нікому з дорослих не повідомляє про переписку. Заради цукерок іде з невідомим.

    Його дії нечемні і безрозсудні. Вони могли мати непоправно погані наслідки.

 

***      

    Я також не схвалюю вчинок Мишеняти Гороха.

    З одної сторони він знає, як правильно поводитися  з незнайомцем. Прислухається до слушних порад. Проте діє неуважно. Необачно сідає з невідомим у його машину.

    Вчинок Гороха міг би погано закінчитися для нього самого.   

 

ОБЕРЕЖНО, НЕЗНАЙОМЕЦЬ!  (Скорочено)

Дійові особи:

КАМЕЛІЯ: Конячка. Дуже слух­няна. Завжди готова йти на допомогу.

БАБУСЯ: Доросла Конячка. Бабуся Камелії.

ГОРОХ: Мишеня. Це не просто сіра миша, а сіра миша у білий горох.

БОРЧИК: Кабанчик. Веселий, дружній, але зовсім не слухняний.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ: Пес, відважний поліцейський.

НЕЗНАЙОМИЙ: Це той, кого ви не знаєте. Зовсім чужа людина. Невідомо з якими намірами він хоче з вами спілкуватися.

 

Дія перша

Зелені квітучі луки. Будиночок конячки Камелії.

КАМЕЛІЯ (голос за дверима): Бабуню, я на каруселі! З друзями!

БАБУСЯ: Обережно там! І остерігайтеся незнайом­ців!

КАМЕЛІЯ (виходячи з дому): Так, знаю. З незнайом­цями навіть не розмовляти.

Камелія весело вибігає з будиночка. На зустріч їй мишеня Горох.

КАМЕЛІЯ: Горошку, ти завжди у гарному настрої.

ГОРОХ: А чому би й ні. Якщо у мене шубка в горошок, то нехай це буде найвеселіший горох у світі…

Камелія та Горох весело підбігають до будиноч­ка. Над дверима напис: «Будиночок пана Вепря». Камелія стукає у двері. Двері швидко відчиняються.

БОРЧИК: О! Заходьте!

КАМЕЛІЯ (вражено): Заходьте?! І ти одразу відчи­няєш двері?

БОРЧИК: А що?

ГОРОХ: Але ти не дізнався, хто прийшов?

КАМЕЛІЯ: Навіть дорослі мають запитати: «Хто там?»

БОРЧИК (безтурботно): Хрюк! Нащо пита­ти, хто там? Хрюк! Хто б не прийшов, це же гості!

ГОРОХ (застережливо): Але не завжди в гості приходять хороші гості.

БОРЧИК: Не хвилюйтесь… Я відчинив, бо то були ви.

КАМЕЛІЯ: А якби не ми?

Дзвонить телефон. Кабанець знімає слухавку.

БОРЧИК: Алло! Це Борчик! Доброго дня! Так. Так, дуже. Дуже-дуже.

Борчик кладе слухавку і стрибає на радощах.

БОРЧИК: Ви тільки-но уявіть! Спитали, чи люблю я цукерки. От дурні запитання. Звісно, люблю!

КАМЕЛІЯ: А хто то був?

БОРЧИК: Не знаю.

ГОРОХ: Може це і був страшний Незнайомець.

БОРЧИК: Припиніть ви нарешті. Незнайомець не буде говорити про солодощі.

КАМЕЛІЯ (рішуче): Треба негайно розказати про це своїм батькам.

БОРЧИК: Що ж ви такі завидющі? Хоча я розумію. Адже ніхто вам не пропонує солодощі та не шле імейли.

КАМЕЛІЯ (занепокоєно): Імейли?

БОРЧИК (поважно): Так. Він цікавиться моїми спра­вами.

ГОРОХ: Ти дорослим про це розказав?

БОРЧИК: А навіщо?

КАМЕЛІЯ: Ти неодмінно маєш розказувати батькам про такі листи. Неодмінно! Незнайомець випитує в тебе особисту інформацію, щоб завдати шкоди.

БОРЧИК: Це вас завидки беруть. Бо ніхто у вас не питає, коли ти, сонечко, зі школи приходиш, чи сам, бідолашний, уроки робиш… Чим би ви не лякали мене, а свої солодощі я вам не віддам.

 

Дія друга

Ігровий майданчик. Каруселі. Друзям весело. Вони бігають одне за одним. До каруселі підходить темна фігура Незнайомця.

НЕЗНАЙОМЕЦЬ: Ця карусель занадто повільна. Я знаю майданчик, де супершвидкісні крутилки… Пішли зі мною.

КАМЕЛІЯ і ГОРОХ: Відійдіть від нас, ми підемо до поліції!

Камелія швидко зупиняє карусель. Незнайомець щезає.

БОРЧИК (невдоволено): Що за паніка? І що такого, якщо ми підемо на кращі каруселі?

ГОРОХ (обурено): Невже ти не розумієш? Там немає ані гойдалок, ані цукерок. Це Незнайомець, і він заманює тебе, щоб викрасти.

КАМЕЛІЯ (рішуче): Я йду до поліції. Горошку, за­лишайся з Борчиком, щоб він у халепу не вскочив. І благаю, не йдіть з незнайомцем.

БОРЧИК (бурчить): Ой, та йди вже. З тобою забавки сьогодні якісь невеселі. Давай, Горошку, в піжмурки пограємо. Затуляй очі та жмури.

Горох затуляє очі. Камелія йде. Борчик біжить до дерев. Там тінь Незнайомця. Він підходить до кабанчика.

НЕЗНАЙОМЕЦЬ: Ти любиш цукерки?

БОРЧИК: Аякже!

НЕЗНАЙОМЕЦЬ: У мене їх багато. Дуже багато!

БОРЧИК: Правда?

НЕЗНАЙОМЕЦЬ: Звісно, правда! Ходімо зі мною!

Борчик весело хрюкає та йде з Незнайомцем. Ка­мелія з кінця сцени обертається. Жахається.

КАМЕЛІЯ і ГОРОХ: Борчик. Ні!!!

Незнайомець ховає Борчика у мішок. Камелія та Горох поспішають на допомогу. Незнайомець ба­чить їх, зупиняється, посміхається та махає їм рукою.

КАМЕЛІЯ: Ні, Горошку, не біжи. За ним бігти не можна, бо він і нас у свій мішок запхне.

ГОРОХ: Тоді бігом по допомогу!

Вони розвертаються, починають бігти в іншу сторону.

КАМЕЛІЯ: Сподіваюся, Незнайомець не встигне доїхати до Болота Безвісті.

Камелія біжить попереду. Горох дуже втомлений. Їх доганяє автомобіль.

НЕЗНАЙОМЕЦЬ: Вас підвести?

КАМЕЛІЯ: Ні.

ГОРОХ: Так (хутко сідає у машину).

КАМЕЛІЯ (обертаючись): Ні! Не сідай! (Застережли­во) Там може бути…

З машини їй махає Незнайомець. Він ховає Гороха у мішок і швидко зникає.

КАМЕЛІЯ (кричить): Рятуйте! Незнайомець!

Підбігає поліцейський-пес.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ: Що сталося?

КАМЕЛІЯ: Пане поліцейський, допоможіть! Кабанця та мишеня викрав Незнайомець.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ (кричить у рацію): Перекрити всі дороги! Як це трапилося?

КАМЕЛІЯ (крізь сльози): Ми з Горошком попере­джали Борчика, що треба бути уважним і обережним. А Борчик (плаче) побачив цукерки, послухав Незнайомця і пішов за ним. І потрапив у мішок. А потім Горох сів в автомобіль і навіть не по­дивився, хто там сидить. От ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ: Ой-йой! Який кабанець неро­зумний. А Горох, ніби й обачний, а припустився такої помилки. (Дістає планшет.) Кажеш, Незнайомець телефонував? Диктуй телефон Борчика.

КАМЕЛІЯ: Три жовті жолуді, один зелений і два коричневі.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ: Так-так-так (переглядає щось) Ось! Є! То був дзвінок із темного лісу, з Болота Без­вісті. Чекай мене у поліцейському відділку.

 

Дія третя

Темний ліс. Незнайомець несе мішок. Чується плач….

ГОРОХ (скиглить у мішку): Відпустіть нас…

БОРЧИК: Хочу до мами…

НЕЗНАЙОМЕЦЬ: Ви більше ніколи не побачите ані батьків, ані друзів.

ГОРОХ (рішуче): Відпустіть!

НЕЗНАЙОМЕЦЬ (гримає): Ніколи! Ось, ось і ви будете у Болоті Безвісті. Там ба-а-а-гато дурних діток щезло.

Горох та Борчик плачуть. Незнайомець прямує далі з мішком. Чути поліцейську сирену. Незнайомець кидає мішок. Зникає за деревами.

ГОРОХ та БОРЧИК (кричать з мішку): Ми тут! Рятуйте! Будь ласка!

Ліхтарик поліцейського освітлює мішок. У мішку заплакані Горох та Борчик.

ГОРОХ та БОРЧИК (плачуть): Дякуємо!

Лісовий поліцейський відділок. Камелія дивиться на годинник.

КАМЕЛІЯ: Хоч би встигли, хоч би встигли їх вряту­вати! Потрапивши до Болота Безвісті, діти не повер­таються!

З'являється поліцейський.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ: Приймай друзів! Ой, вам пощастило. Ще кілька хвилин — і Незнайомець дістався б Боло­та Безвісті… (Зітхає.) Жодна дитина, яку він вкрав, не повернулася додому. На жаль, але таких неслухняних дітей багато.

БОРЧИК: Вибачте, це я винен. І Горох через мене втрапив у мішок.

ГОРОХ: Я теж винен. Був таким необачним!..

БОРЧИК: Так, я зрозумів, ніколи не відчиняти дверей, коли немає вдома дорослих.

ГОРОХ: Не відповідати на телефонні дзвінки, коли дорослі не вдома.

БОРЧИК: Не відповідати на листи Незнайомця. Не розмовляти з Незнайомцем на вулиці. ГОРОХ: Не сідати з Незнайомцем у машину.

КАМЕЛІЯ: Нікуди не йти з Незнайомцем.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ: А коли ви зустріли Незнайомця або зрозуміли, що до вас пише чи телефонує Незна­йомець, що треба робити?

ВІДПОВІДАЮТЬ РАЗОМ: Розказати дорослим або повідомити у поліцію! Співають.

І нікуди, і ніколи, ані з дому, ані з школи, з Незнайомцями не йди, не роби собі біди!