Тема: розповідь про випадок Оксанки, її бабусі та Оленки з грушками на дачі.

Головна думка: «у неї, здається, алергія — бачиш, як вушка почервоніли».

Мета: уміти дружити — велике мистецтво.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Доведення, що прочитали оповідання

Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про подію (Оленка пригощає грушками) із життя декількох персонажів (Оксанка, її бабуся, Оленка), що тривала недовго (одного дня).

Будова твору

План

1. Розмова на веранді.  

2. Оленка принесла грушки.

3. Розгублена Оксанка.

4. Почервоніли вушка.

5. Бабусине пояснення.

Головний персонаж: дівчинка Оксанка.

Другорядні персонажі: Оксанчина бабуся, їхня сусідка Оленка.

Розповідь ведеться від імені автора.

Позитивні персонажі: Оленка – щедра і щира, бабуся – мудра і справедлива.  

Негативний персонаж: Оксанка – обмовляє, наговорює, несправедлива у судженнях, але совісна.

Цитатна характеристика дівчинки Оксанки

Цитатна характеристика Оленки

ПРО ЖОВТІ ГРУШКИ І ЧЕРВОНІ ВУШКА

    Бабуся з онукою Оксанкою відпочивали на дачі. Бабуся сиділа на веранді у кріслі та в'язала, а внучка заплітала коси і палко розповідала:

— Бабусю, якби ти знала, яка Оленка жадібна — нічого мені не дає!

— Невже? — здивувалася бабуся. — Адже вона давала тобі кататися на своєму велосипеді...

— Ой, бабусю, це не враховується. Один раз дозволила... До того ж це давно було, ще вчора.

— Он як, — похитала головою бабуся. — А я думала, що вона добра дівчинка.

— Ні, зовсім не добра, — заперечила Оксанка. — Жадібна... Ой, здається, вона іде до нас!

    У скляні двері веранди постукали — увійшла Оленка. Лівою рукою вона притискала до грудей миску із жовтими грушками. Усміхаючись, дівчинка простягнула миску Оксанці.

— Доброго дня! — сказала. — Це тобі. Бери, при­гощайся. І бабусю пригости.

    Оксанка розгублено подивилася на бабусю.

— Дякую тобі, Оленочко, — сказала бабуся. — Я залюбки пригощуся, а от Оксанка — не знаю... Бабуся скоса поглянула на свою внучку. — У неї, здається, алергія¹ — бачиш, як вушка почервоніли...

    Оксанчине обличчя запалало від сорому, вона крутнулася і вибігла з веранди.

— Що це з нею? — здивувалася Оленка. — Хіба ж їй не можна їсти грушок?

    Бабуся усміхнулася:

— Зараз не можна. Та коли ця хвороба минеться, вона зможе твоїми грушками пригощатися.

_{1. Алергія — схильність організму до захворювань шкіри внаслідок уживання в їжу деяких продуктів.}

Власне продовження оповідання

    Бабуся переклала грушки у гарну кришталеву вазу. Поставила їх на стіл на веранді.

    Оленка передала через бабусю побажання Оксанці швидшого одужання, щоб на велосипеді знову кататися. Попрощалася і пішла додому з порожньою мискою.

    Бабуся знову взялася за в’язання. Тут і Оксанка підійшла.

— Бабусю, якби ти знала, яка я була несправедлива. Оленка щедра — грушками пригостила! Давала мені кататися на своєму велосипеді. Ти була права – вона добра дівчинка.

— Он як, — зраділа бабуся. — То значить у тебе не алергія була. Тобі можна грушки їсти!  Пригощайся! Оленка дуже смачні грушки принесла.