Тема: розповідь про змагання звірят із Березового і Соснового лісу.

Головна думка: «щоб досягти успіхів у спорті, треба тренуватися».

Мета: заклик займатися спортом, тренуватися і досягати успіхів.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: про тварин.

Ознаки казки

Казковий зачин: «Якось …».

Персонажі: тварини, наділені людськими рисами, вміють розмовляти.

Казкові імена: Березовий ліс, Сосновий ліс.

Слова-повтори: що-що.

Трикратні дії: тричі хвалилися звірята, троє звірят (заєць, вовк, лисичка) погодилося взяти участь.

Добро перемогло зло (звірята Соснового лісу відкрили спортивну школу).

Будова твору

План

1. Запрошення на змагання.

2. Хто відважиться без тренування?

3. Зайчик, вовчик і лисичка погодилися.

4. Появились вболівальники.

5. Спортивний вигляд бігунів.

6. Зайчик, вовчик і лисичка – останні.

7. Звинувачення хвалькуватих звірят.

8. Пояснення мудрої сови.  

9. Спортивна школа у Сосновому лісі.

Головні персонажі: зайчик, вовк, лисичка.

Другорядні персонажі: сова-суддя.

Розповідь ведеться від імені автора.

Негативні персонажі: зайчик, вовк, лисичка – самовпевнені, хвалькуваті, несправедливі у пошуках оправдання.

Казка вчить не шукати оправдання поразці, а тренуватися і перемагати.

Казка засуджує хвалькуватість.   

ЯКБИ Я МАВ ТАКІ КРОСІВКИ

    Якось звірі із Березового лісу запросили своїх су­сідів із Соснового лісу взяти участь у змаганні з бігу.

    Замислились лісові мешканці. Змагання — справа серйозна. Хто ж на таке зважиться без підготовки та тренувань?

— Я! Я буду змагатися! — охоче погодився зайчик. — Бо хто ж найпрудкіший у нашому лісі?

— Ми теж побіжимо, — вирішили лисичка з вовчи­ком. — Хіба ми гірші за зайця?

    Новина про змагання швидко облетіла весь Сосно­вий ліс. У майбутніх бігунів з'явилися вболівальники. Відгукнулася й сорока, місцевий фотокореспондент. Що-що, а гарні світлини для газети вона забезпечить.

    У день змагань усі зібралися на галявині. Бігуни з Березового лісу мали справжній спортивний вигляд: у фірмових майках з емблемою, у кросівках, яскравих картузиках. Зайчик, лисичка і вовчик аж засмутилися, побачивши таких суперників. Тож коли пролунало: «На старт, увага, руш!» — побігли щодуху.

     Ой, як вони бігли! Бігли, аж падали, проте заледве дісталися фінішу, та ще й... останніми. А там... Ото сором! Усі вболівальники із Соснового лісу зібралися. Ще й сорока, так недоречно, зі своїм фотоапаратом. Першим відсапався зайчик. Подивився на зайця-переможця з Березового лісу та й каже:

— Якби я мав такі кросівки — певно прибіг би першим.

— А я, якби мав такого картуза, — мовив вовчик, — краще б упорався. Бо сонце очі сліпило і голову напекло!

    Лисичка, зітхаючи, теж поскаржилась:

— От якби мені таку модну маєчку, не соромно було б і в газеті покрасуватися. Тоді б я не просто бігла — летіла б!

— Ех ви, — дорікнула їм мудра сова, суддя зма­гання. — Кросівки, картуз та маєчка тут ні до чого. Щоб досягти успіхів у спорті, треба тренуватися.

    Похнюпилися хвальки. Адже сова правду каже.

    Тож згодом у Сосновому лісі влаштували спор­тивну школу і запросили всіх охочих. А щоб у наступних змаганнях і гарний вигляд мати, вигадали собі фірмовий одяг. Їжаки відкрили майстерню з по­шиття спортивної форми, а ведмежата — крамницю із кросівками. Усе заради спорту.