Тема: казкова розповідь про маленького сірого Вовчика і кульбабок-сонечок.
Головна думка: «Тієї ночі йому наснилося, ніби він бігає галявиною, ловлячи білий пух на льоту. Це був чудовий сон!».
Мета: розказати про спосіб поширення насіння-парашутиків кульбаби.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Вид казки: про тварин.
Ознаки казки
Персонажі: тварини, наділені людськими рисами, вміють розмовляти.
Казкові імена: Вовчик.
Слова-повтори: «сила-силенна», «Ф-ф-фу-у-у-у! Ф-ф-фу-у-у-у!».
Добро перемагає зло (Вовчик зрозумів, що кульбаби не зникли, а їх згодом буде ще більше).
Будова твору
|
Зачин |
«Маленький сірий Вовчик жив у величезному лісі…» |
|
Основна частина |
«Одного разу Вовчик побачив, що сонечка зникли…» |
|
Кінцівка |
«Після смачної вечері Вовчик умився, вклався в ліжечко й умить заснув…» |
План
1. Маленький сірий Вовчик.
2. Сяючі сонечка на галявині.
3. Визирали білі квіти.
4. Вовчик розважається.
5. Розмова з мамою.
6. Чудовий сон Вовчика.
Головний персонаж: Вовчик.
Другорядний персонаж: мама Вовчика.
Розповідь ведеться від імені автора.
Казка вчить бути спостережливим, допитливими, залюбки пізнавати таємниці природи.
Вигадка і правда у казці
|
Вовчик любив бавитися з друзями. Торкнувся лапою, щоб понюхати. Хмара пушинок – гарна розвага. Після вечері Вовчик вклався в ліжечко, йому снився сон. |
Вовки живуть зграями Кульбаби – медоноси. Вітер переносить насіння-парашутики. Вовк – хижий звір. |
Цитатна характеристика Вовчика
|
Маленький, сіренький |
«Маленький сірий Вовчик жив у величезному лісі» |
|
Товариський, дружний |
«Неподалік була простора галявина, на якій він полюбляв бавитися із друзями» |
|
Спостережливий |
«Одного разу Вовчик побачив, що сонечка зникли» |
|
Здивований |
«Як же вони встигли вирости за ніч?! — здивувався Вовчик» |
|
Відчуває красу природи |
«Він торкнувся квітки лапою, потім понюхав її» |
|
Радісний |
«Оце так розвага! Вовчик зрадів» |
|
Охайний, любить чистоту |
«Після смачної вечері Вовчик умився, вклався в ліжечко й умить заснув» |
|
Допитливий |
«Це ті самі квіти, кульбабки, — пояснила мама. — Спершу вони жовті, а потім білі» |
|
Мрійливий, любить природу |
«Тієї ночі йому наснилося, ніби він бігає галявиною, ловлячи білий пух на льоту» |
ВОВЧИК І СОНЕЧКА
Маленький сірий Вовчик жив у величезному лісі. Неподалік була простора галявина, на якій він полюбляв бавитися із друзями.
На галявині росла сила-силенна яскравих жовтих квітів, схожих на маленькі сяючі сонечка. Над ними кружляли барвисті метелики й заклопотано гули бджоли.
Одного разу Вовчик побачив, що сонечка зникли. Не залишилося жодного. Натомість із трави визирали білі круглі квіти.
— Як же вони встигли вирости за ніч?! — здивувався Вовчик.
Він торкнувся квітки лапою, потім понюхав її. Враз у сіроманця засвербіло в носі, й він голосно чхнув. Що тут скоїлось! Із білої квітки вмить спурхнула хмара пушинок, які весело закружляли в повітрі.
Оце так розвага! Вовчик зрадів. Він бігав між квіток і голосно дмухав на них:
— Ф-ф-фу-у-у-у! Ф-ф-фу-у-у-у!
У повітря злітали пушинки, і їх підхоплював вітер. Так малий і гасав увесь день, доки мама не гукнула його вечеряти.
— Де ти бавився сьогодні? — запитала вона. Вовчик розповів, що з їхньої галявини зникли квіти-сонечка. Натомість виросли нові, білі квіти. Вони такі потішні: варто подмухати — зразу й розлітаються.
— Це ті самі квіти, кульбабки, — пояснила мама. — Спершу вони жовті, а потім білі. А на отих пушинках, що розлітаються в повітрі, є насінини. Де вони упадуть на землю, там наступного року виростуть нові кульбабки.
Після смачної вечері Вовчик умився, вклався в ліжечко й умить заснув. Тієї ночі йому наснилося, ніби він бігає галявиною, ловлячи білий пух на льоту. Це був чудовий сон!