Тема: казка про Мрію в житті дітей і дорослих.

Головна думка: «Дитинство та Мрії — завжди поруч».

Мета: заклик дорослішати з мрією, не закривати перед нею двері свого життя.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: побутова. 

Ознаки казки

Казковий зачин: «В одному…».

Персонажі: почуття і стан, наділене людськими рисами, уміють розмовляти.  

Казкові імена: Маленька Мрія, Дитинство, Дорослості, Великою Мрією.

Трикратні дії: тричі відкривали їй двері у різних будинках.

Добро перемагає зло (в останній хаті Маленька Мрія зможе стати Великою Мрією).

Будова твору

План

1. Народилась Маленька Мрія.

2. Люди не хочуть мріяти.

3. Останній будинок на вулиці.

4. Дівчинка зустрічає Мрію.

5. Станеш Великою Мрією.

6. Будинок зі щирими друзями.

Головний персонаж: Маленька Мрія.

Другорядні персонажі: дівчинка, Дитинство, люди.

Розповідь ведеться від імені автора.

Позитивні персонажі: Маленька Мрія, дівчинка, Дитинство.

Негативні персонажі: люди, які не хотіли впустити в дім Маленьку Мрію.

Казка вчить не губити свою мрію, бути оптимістом.

Казка засуджує відсутність мрії, сіру буденність у стосунках.

Сенкан про дівчинку

Дівчинка

Привітна, щаслива

Вітає, зустрічає, радіє.

Дівчинка вітає Маленьку Мрію.

Мрійниця.

Сенкан про Маленьку Мрію

Мрія

Маленька, щира.

Стукає, сумує, радіє.

Мрія зможе стати Великою.

Оптимізм.

Чому авторка так назвала свій твір

    Дітям властива мрійливість, адже багато чого вони ще не можуть пояснити, тоді можуть наміряти. Мрія ростиме разом з дівчинкою. Коли дитина не полишить мріяти, дасть можливість Маленькій Мрії стати Великою. Авторка хотіла закликати  читачів дорослішати зі мріями.  

КАЗКА ПРО МРІЮ

     В одному затишному і красивому містечку народилась Маленька Мрія. Вона була дуже доброзичливою та дружелюбною і, щойно народившись, поспішила до людей. Вона підійшла до першого будинку і постукала. Але їй не відчинили. Вона пішла до іншого — там теж двері були зачинені. Нарешті в якомусь будинку їй відчинили і запитали:

— Хто ти?

— Я — Маленька Мрія.

— Але в нас не прийнято мріяти — відповіли люди і відмови­лися впустити до себе гостю.

     У наступному дворі люди запитали її:

— Навіщо ти нам?

— Я спробую зробити ваше життя яскравішим і цікавішим.

— У нас немає на це часу — відмахнулись ті.

    Маленька Мрія засмутилася, ніхто не хотів впустити її до себе додому і подружитися. Вона опустила голову і повільно підійшла до останнього будинку на вулиці. Зітхнувши, Мрія тихенько посту­кала. Двері відчинила дитина.

— Ну, привіт, Маленька Мріє!

— Ти знаєш як мене звати? — здивувалася та.

— Звичайно! Більш того, я не могла дочекатися твого прихо­ду! — і дитина, узявши Мрію за руку, повела її в будинок. Коли Мрія увійшла в оселю, вона побачила там Дитинство, яке підійшло до гості й ласкаво промовило:

— Вітаю тебе, Маленька Мріє! Ми чекали на тебе, адже Дитинство та Мрії — завжди поруч. А коли прийде час і я піду, не дай Дорослості вигнати тебе з життя цієї дитини. Тоді ти підростеш разом з нею і, можливо, станеш Великою Мрією.

    Мрія погодилась. Вона була дуже рада знайти будинок з таки­ми щирими друзями.