Тема: повчальна розповідь про качку, качура та каченят.

Мораль (головна думка): «Восени, коли качва з усієї округи зібралася у вирій, вони були гладкі й випещені — не те, що інші. Але далекої дороги не витри­мало жодне. Бо в них була надто жаліслива матуся».

Мета: засудження надмірної опіки батьків до дітей.

Рід літератури: епос.

Жанр: байка.

Будова твору

План

1. Зауваження Качура.

2. Пояснення Качки.

3. Засмучений батько.

4. Надто жаліслива матуся.

Головні персонажі: Качур і Качка.

Розповідь ведеться від імені автора.

Позитивний персонаж: Качур – вимогливий, працьовитий, справедливий.

Негативний персонаж: Качка, бо своєю надмірною любов’ю не підготувала їх до польоту, розпестила і занапастила.

Байка вчить бути вимогливими до дітей і справедливими.

Байка засуджує надмірну батьківську опіку.

Коротка прозова байка дуже цікава. У ній закладена мораль, яка стосується не тільки батьків. Із твору багато можна зрозуміти про їхніх дітей. Каченята не були вимогливими до себе, вони повністю покладалися на батьків. Виросли лінивими і тлустими. Не навчилися літати, добувати їжу. Тому не змогли витримати далекої дороги до вирію.

   Байка вчить батьків надмірно не опікуватися дітьми. А їхніх нащадків застерігає не стати такими, як каченята.

ЖАЛІСЛИВА КАЧКА

— Слухай, жінко, — сказав Качур Качці, — наші каченята давно вже пір'ям вкрилися, а ти їх досі на воду не пускаєш, літати борониш. Негоже це.

— Що ти, що ти? — засичала на те Качка. — Ще, не дай боже, втопиться яке чи шуліка візьме. Колись ми самі страху-біди натерпілися, хай же тепер хоч вони в рідному очереті пороз­кошують. Встигнуть ще, налітаються-наплаваються... А ти, замість ото балакати, розстарався б чогось смачненького.

    Зітхнув Качур та й подався знову діткам поживу добувати.

     Восени, коли качва з усієї округи зібралася у вирій, вони були гладкі й випещені — не те, що інші. Але далекої дороги не витри­мало жодне. Бо в них була надто жаліслива матуся.