ПРОЩАННЯ З ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ
Травень гілочку бузкову літу подає,
в нашу школу початкову ми востаннє йдем.
Нашій школі початковій кажемо: «Прощай!
Нас, дорослих, тільки в гості ти з цих пір чекай».
В перший клас ми йшли несміло, нас вели батьки.
А тепер в середню школу підем залюбки.
Будем вчительку найпершу завжди пам'ятать,
бо вона, як сонце, вміла вчить — і зігрівать!
Вже квітує за порогом літо — і літа,
вже готує всім букети осінь золота.
Там нові книжки й оцінки, поруч — п'ятий клас,
і години для навчання, і для свята — час. ...
Травень гілочку бузкову літу подає,
в нашу школу початкову ми востаннє йдем.
Нашій школі початковій кажемо: «Прощай!
Нас, дорослих, тільки в гості ти з цих пір чекай!»
Тема: поетичне прощання школярів із початковою школою.
Головна думка: «Нас, дорослих, тільки в гості ти з цих пір чекай!».
Мета: заклик не забувати навчання у початковій школі, пам’ятати свою першу вчительку.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «осінь золота»
Уособлення: «Травень гілочку… літу подає», «квітує за порогом літо — і літа», «готує всім букети осінь».
Метафора: «квітує за порогом літо — і літа», «вміла вчить — і зігрівать!».
Порівняння: «вона, як сонце,»
Повтори (рефрен): «Травень гілочку бузкову літу подає…».
Інверсія: «вже готує всім букети осінь золота».
Зменшувані суфікси: «гілочку».
Кількість строф: чотири.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: шестистопний хорей.
|
вже |
кві |
ту |
є |
за |
по |
ро |
гом |
лі |
то |
і |
лі |
та |
|
вже |
го |
ту |
є |
всім |
бу |
ке |
ти |
о |
сінь |
зо |
ло |
та |
|
там |
но |
ві |
книж |
ки |
й о |
цін |
ки |
по |
руч |
п’я |
тий |
клас |
|
і |
го |
ди |
ни |
для |
нав |
ча |
ння |
і |
для |
сві |
тла |
час |
/_U/_U/_U/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_U/_U/_U/_
Римування: суміжне (ААББ)
Точні рими: прощай – чекай, батьки – залюбки, пам’ятать – зігрівать, літа – золота, клас – час.
Задушевний вірш-прощання з початковою школою.
Вона назавжди залишиться у пам’яті несміливими кроками і батьківським супроводом у перший клас. Незабутніми спогадами про першу вчительку, яка стає для дітей не тільки гарним наставником, а щирим порадником, бо «як сонце, вміла вчить — і зігрівать».
Розповідь про свого першого вчителя