Тема: розповідь про Данилка, який спіймав жар-птицю.
Головна думка: «А люди розбагатіли, раділи, вихваляли свого рятівника».
Мета: уславлення народних захисників.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Вид казки: побутова.
Ознаки казки
Казковий зачин: «В одному селі жив…».
Добро перемогло зло (Данилко врятував селян від голоду).
Будова твору
|
Зачин |
«В одному селі жила жінка, в якої був маленький синок Данилко…» |
|
Основна частина |
«Що ж робити? Зібрались селяни на збори: плачуть, радяться, а придумати нічого не можуть…» |
|
Кінцівка |
«Жар-птиця благала відпустити її, а за це вона людям дасть золота і ніколи не буде робити їм шкоди…» |
План
1. Данилко – надія односельчан.
2. Жар-птиця знищує посіви.
3. Збори селян.
4. Жар-птиця у клітці.
5. Люди вихваляють рятівника.
Головний персонаж: Данилко.
Другорядні персонажі: люди.
Розповідь ведеться від імені автора.
Позитивний персонаж: Данилко – сміливий, сильний, добрий, справедливий.
Казка вчить бути сміливим, захищати слабших.
Казка засуджує злі наміри жар-птиці.
Цитатна характеристика Данилка
|
Розумний, добрий, уважний |
«Мати душі в ньому не чула: такий розумний, добрий, уважний» |
|
Допомагає по господарству |
«Данилко ходив на риболовлю, полювання, допомагав по господарству» |
|
Опора і помічник |
«Був мамі опорою і помічником» |
|
Сильний, мужній |
«Хлопець зростав не по днях, а по годинах, мужнів на очах» |
|
Надія односельчан |
«Односельчани раділи — захисник для села, в якому жили лише старі та малі!» |
|
Вродливий, дужий |
«Наперед вийшов вродливий, дужий юнак» |
|
Ввічливий, ґречний |
«Хлопець звівся, зняв капелюх, поклонився мешканцям і промовив» |
|
Готовий допомогти слабшому |
«Йдіть додому спокійно, а я допоможу вашому горю!» |
|
Кмітливий, меткий |
«Тільки вона почала клювати зерно, а Данилко потягнув за мотузок і клітка закрилась» |
|
Милосердний |
«Пожалів Данилко пташину і відпустив її» |
Сенкан про Данилка
Данилко
Добрий, відважний.
Допомагає, рятує, ловить.
Люди вихваляли сміливого хлопця.
Рятівник.
ДАНИЛКО І ЖАР-ПТИЦЯ
В одному селі жила жінка, в якої був маленький синок Данилко. Мати душі в ньому не чула: такий розумний, добрий, уважний. Данилко ходив на риболовлю, полювання, допомагав по господарству. Був мамі опорою і помічником. Хлопець зростав не по днях, а по годинах, мужнів на очах. Односельчани раділи — захисник для села, в якому жили лише старі та малі!
Все було добре: люди збирались на свята, співали, жартували. Але раптом на село прийшла біда — занадилась жар-птиця пожирати людські посіви пшениці, жита. Люди були у відчаї, голод був не за горами.
Що ж робити? Зібрались селяни на збори: плачуть, радяться, а придумати нічого не можуть. Наперед вийшов вродливий, дужий юнак.
— Та це ж Данилко, наш богатир! — закричали люди.
Хлопець звівся, зняв капелюх, поклонився мешканцям і промовив:
— Йдіть додому спокійно, а я допоможу вашому горю!
Вночі Данилко взяв клітку і пішов у поле. Поставив клітку біля пшениці, а сам заховався. Раптом поле засяяло золотим сяйвом, аж очам стало боляче.
— Та це ж жар-птиця!
Тільки вона почала клювати зерно, а Данилко потягнув за мотузок і клітка закрилась.
— Попалась, голубко! — закричав юнак.
Жар-птиця благала відпустити її, а за це вона людям дасть золота і ніколи не буде робити їм шкоди. Пожалів Данилко пташину і відпустив її. А люди розбагатіли, раділи, вихваляли свого рятівника.