Тема: розповідь про Данилка, який спіймав жар-птицю.

Головна думка: «А люди розбагатіли, раділи, вихваляли свого рятівника».

Мета: уславлення народних захисників.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: побутова.

 

Ознаки казки

Казковий зачин: «В одному селі жив…».

Добро перемогло зло (Данилко врятував селян від голоду).

 

Будова твору

Зачин

«В одному селі жила жінка, в якої був маленький синок Данилко…»

Основна частина

«Що ж робити? Зібрались селяни на збори: плачуть, радяться, а придумати нічого не можуть…»

Кінцівка

«Жар-птиця благала відпустити її, а за це вона людям дасть золота і ніколи не буде робити їм шкоди…»

План

1. Данилко – надія односельчан.

2. Жар-птиця знищує посіви.

3. Збори селян.

4. Жар-птиця у клітці.

5. Люди вихваляють рятівника.

 

Головний персонаж: Данилко.

Другорядні персонажі: люди.

Розповідь ведеться від імені автора.

Позитивний персонаж: Данилко – сміливий, сильний, добрий, справедливий.

 

Казка вчить бути сміливим, захищати слабших.

Казка засуджує злі наміри жар-птиці.  

 

Цитатна характеристика Данилка

Розумний, добрий, уважний

«Мати душі в ньому не чула: такий розумний, добрий, уважний»

Допомагає по господарству

«Данилко ходив на риболовлю, полювання, допомагав по господарству»

Опора і помічник

«Був мамі опорою і помічником»

Сильний, мужній

«Хлопець зростав не по днях, а по годинах, мужнів на очах»

Надія односельчан

«Односельчани раділи — захисник для села, в якому жили лише старі та малі!»

Вродливий, дужий

«Наперед вийшов вродливий, дужий юнак»

Ввічливий, ґречний

«Хлопець звівся, зняв капелюх, поклонився мешканцям і промовив»

Готовий допомогти слабшому

«Йдіть додому спокійно, а я допоможу вашому горю!»

Кмітливий, меткий

«Тільки вона почала клювати зерно, а Данилко потягнув за мотузок і клітка закрилась»

Милосердний

«Пожалів Данилко пташину і відпустив її»

 

Сенкан про Данилка

Данилко

Добрий, відважний.

Допомагає, рятує, ловить.

Люди вихваляли сміливого хлопця.

Рятівник.

 

ДАНИЛКО І ЖАР-ПТИЦЯ

    В одному селі жила жінка, в якої був маленький синок Данилко. Мати душі в ньому не чула: такий розумний, добрий, уважний. Данилко ходив на риболовлю, полювання, допомагав по господарству. Був мамі опорою і помічником. Хлопець зростав не по днях, а по годинах, мужнів на очах. Односельчани раділи — захисник для села, в якому жили лише старі та малі!

    Все було добре: люди збирались на свята, співали, жартували. Але раптом на село прийшла біда — занадилась жар-птиця пожирати людські посіви пшениці, жита. Люди були у відчаї, голод був не за горами.

    Що ж робити? Зібрались селяни на збори: плачуть, радяться, а придумати нічого не можуть. Наперед вийшов вродливий, дужий юнак.

— Та це ж Данилко, наш богатир! — закричали люди.

     Хлопець звівся, зняв капелюх, поклонився мешканцям і промовив:

— Йдіть додому спокійно, а я допоможу вашому горю!

     Вночі Данилко взяв клітку і пішов у поле. Поставив клітку біля пшениці, а сам заховався. Раптом поле засяяло золотим сяйвом, аж очам стало боляче.

— Та це ж жар-птиця!

     Тільки вона почала клювати зерно, а Данилко потягнув за мотузок і клітка закрилась.

— Попалась, голубко! — закричав юнак.

     Жар-птиця благала відпустити її, а за це вона людям дасть золота і ніколи не буде робити їм шкоди. Пожалів Данилко пташину і відпустив її. А люди розбагатіли, раділи, вихваляли свого рятівника.