ОСЕЛ І СОЛОВЕЙ
|
Раз у вишневому садочку Лежав Осел у холодочку.
Побачив він між рястом Солов'я І став йому гукати: — Здоров, співун! Насилу вглядів я: Який маленький ти, а кажуть, що горлатий. Ану, лишень, утни! Казали у дворі індики, Що ніби ти співать мастак великий. Чи, може, брешуть, вражії сини? Ану, нехай і я почую, Яку там пісню ти вдереш — Веселую чи жалібну якую; Тут сила не в тому — яку, а як утнеш!
І Соловей почав співати. Лунає пісенька на ввесь садок; Лежить і слуха дурень головатий, Неначе справді знає прок. А Соловей аж горло надриває І на всі заставки співає: Щебече, і свистить, І тьохкає, і торохтить. |
На що вже горобці — і ті попритихали І прислухаться стали. Замовк співун і на Осла глядить, — Чи буде, мов, хвалить?
— Ну, молодець! — сказав суддя ухатий, — Хороший птах: Хоч невеличкий, та горлатий. Ти, мабуть, виплодивсь не в наших сторонах. Коли б ти нашого наслухавсь півня, Тоді б ще краще заспівав; Хоч він тобі й нерівня, А все-таки хоч трохи б перейняв.
Такої похвали співун не сподівався; Якби був знав, То й не співав. — Прощайте, дякую! — він до Осла озвався. — Прощай! — сказав Осел. — Навідайсь ще коли, Бувай здоров, небоже!
Таких суддів, такої похвали Не дай нам, боже! |
Тема: поетична розповідь про те, як Осел оцінював спів Солов’я
Мораль байки (головна думка): «таких суддів, такої похвали не дай нам, боже!».
Мета: застерегти людей давати оцінку діям інших не вникнувши у суть справи.
Рід літератури: ліро-епос (сюжет і рими).
Жанр: літературна байка.
Будова байки
1. Осел хоче оцінити спів Солов’я, що переконатися чи правду про нього сказали індики.
2. Соловей старанно і натхненно співає.
3. Довкола аж заслухалися горобці.
4. Осел порівнює здібності Солов’я і півня.
5. Чи можна очікувати справедливість, коли судді не вникають у суть справи?
План
1. У вишневому садочку.
2. Прохання Осла.
3. Спів Солов’я.
4. Заслухалися горобці.
5. Треба повчитись у півня.
6. Мораль байки
Персонажі: Осел і Соловей.
Позитивний персонаж: Соловей – старанний, доброзичливий.
Негативний персонаж: Осел – недолугий, зверхній, несправедливий.
Написали, чи сподобався Ослу спів Солов’я
На мою думку, Ослу не дуже сподобався спів птаха.
Порівняння пісні Солов’я із піснею півня свідчить про те, що Осел погано розбирається у співі. Він порівнював голосистість птахів, а не якість співу. Тому Осел надав перевагу Півневі, а не Солов’ю.
Але усім відомо, що Соловей і «щебече, і свистить, і тьохкає, і торохтить» - він співочий птах, а Півень тільки кукурікає.
Цитатна характеристика Осла
|
Зверхній |
«— Здоров, співун! Насилу вглядів я: Який маленький ти, а кажуть, що горлатий» |
|
Неприязний |
«Ану, лишень, утни!» |
|
Обзиває інших поганими словами |
«Чи, може, брешуть, вражії сини?» |
|
Завжди має свою думку, не прислухається до чужих слів, не довіряє іншим |
«Казали у дворі індики, Що ніби ти співать мастак великий» |
|
Нерозумний, самовпевнений |
«Лежить і слуха дурень головатий, Неначе справді знає прок» |
|
Не вникає у суть справи (спів оцінює за голосистістю, а не якістю) |
«Хоч невеличкий, та горлатий» |
|
Без знання суті справи дає несправедливі поради та оцінку |
«Коли б ти нашого наслухавсь півня, Тоді б ще краще заспівав; Хоч він тобі й нерівня, А все-таки хоч трохи б перейняв» |
|
Навіть не розуміє, що образив Солов’я |
«Прощай! — сказав Осел. — Навідайсь ще коли» |
Цитатна характеристика Солов’я
|
Співочий птах |
«І Соловей почав співати. Лунає пісенька на ввесь садок» |
|
Старанний |
«А Соловей аж горло надриває І на всі заставки співає:» |
|
Знається на своєму ремеслі |
«Щебече, і свистить, І тьохкає, і торохтить» |
|
Чудовий співак |
«На що вже горобці — і ті попритихали І прислухаться стали» |
|
Ображений несправедливою оцінкою Осла |
«Такої похвали співун не сподівався; Якби був знав, То й не співав» |
Байка вчить бути справедливим, допитливим, вникати в суть справи.
Байка засуджує нетямущість, і відповідно недолугість у висновках.