ПОВЧАННЯ
— Яка ж бо ти дурна!
Яка ти бідна, квола!
То в квітах ніжишся,
То замерзаєш гола,
То гнешся від дощів,
То сохнеш без води,
А потім роздаєш
Важкі свої плоди.
Пора вже стать давно
Розумною, сусідко! —
Стовп Яблуню повчав,
Поскрипуючи гидко.
Тема: повчання стовпа для Яблуні.
Мораль (головна думка):
«Пора вже стать давно
Розумною, сусідко! —
Стовп Яблуню повчав,
поскрипуючи гидко».
Мета: перед тим, як повчати когось, спершу подивися на себе.
Рід літератури: лірика.
Жанр: байка.
Головний персонаж: стовп.
Негативний персонаж: стовп – неприязний, зухвалий, пихатий, самовпевнений, не бачить своїх недоліків.
Байка засуджує зверхність, пихатість, відсутність самокритики.
Байка вчить бути справедливим, а не ображати інших, сприймати іншими такими, як вони є.
Кількість строф: дві.
Віршовий розмір: тристопний ямб.
|
я |
ка |
ж бо |
ти |
дур |
на |
|
|
я |
ка |
ти |
бі |
дна |
кво |
ла |
|
то |
в кві |
тах |
ні |
жи |
шся |
|
|
то |
за |
мер |
за |
єш |
го |
ла |
/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U
Точні рими: квола – гола, води – плоди, сусідко – гидко.
Повчальна байка про повчання відповідає на питання, яким воно не повинно бути.
Стовп не зважає на своє гидке поскрипування, а тим часом прискіпується до Яблуні. Перш, ніж критикувати іншого, слід придивитися до своїх недоліків.