ДЖЕРЕЛО І ФОНТАН
Крізь чорну скелю світле Джерело
Прозору воду в затінку лило.
А поблизу, серед жоржин і трав,
Фонтан грайливо бризки розкидав
І глузував з малого Джерела,
З його води, що слізкою текла:
— Нещасне, бідне, жалюгідне ти!
Навіщо й жити, як отак текти?
Дзюрчиш, безсиле, в тіні, в холодку
І квасиш грязь із глини та піску.
На мене ти, задрипане, поглянь,
Як граю я в ясно-рожеву рань,
Як наді мною райдуга-дуга
Вогнем горить, мов арка дорога.
Поглянь, як гордо в квітах я стою.
Самому небу в пику я плюю!
І, хвилькою всміхнувшись,
Джерело Фонтанові відповіло:
— Ти показний! Але не в блиску суть.
Увечері твій чорний рот заткнуть.
А хай заткнути спробують мене, —
Нутро гори прорву я кам'яне
І все-таки до сонця донесу
Непоказну, живу свою красу.
Тема: повчальний діалог Фонтана і Джерела.
Мораль (головна думка):
«— Ти показний! Але не в блиску суть.
Увечері твій чорний рот заткнуть.
А хай заткнути спробують мене, —
Нутро гори прорву я кам'яне
І все-таки до сонця донесу
Непоказну, живу свою красу».
Мета: заклик не хизуватися, не бути зверхніми до оточення.
Рід літератури: лірика.
Жанр: байка.
Персонажі: Фонтан і Джерело.
Позитивний персонаж: Джерело – справедливе, кмітливе.
Негативний персонаж: Фонтан – пихатий, зухвалий, ображає інших.
Байка вчить не бути пихатим, не ображати інших.
Байка засуджує пихатість, погане ставлення до інших.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб.
|
крізь |
чор |
ну |
ске |
лю |
сві |
тле |
дже |
ре |
ло |
|
про |
зо |
ру |
во |
ду |
в за |
тін |
ку |
ли |
ло |
|
а |
по |
бли |
зу |
се |
ред |
жор |
жин |
і |
трав |
|
фон |
тан |
грай |
ли |
во |
бриз |
ки |
роз |
ки |
дав |
/U_/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U_/
Римування: суміжне (ААББ)
Точні рими: Джерело – лило, трав – розкидав, Джерела – текла, ти – текти, холодку – піску, поглянь – рань, дуга – дорога, стою – плюю, суть – заткнуть, мене – кам’яне, донесу – красу.
Байка про те, що не можна бути пихатим.
У кожного є свої плюси і мінуси. З одної сторони Фонтан пишно розкидав багато бризок, а з іншої рукотворний об’єкт кожної миті можна вимкнути. Натомість непоказне Джерело з іншої сторони завжди живуче. Саме такими словами воно перемогло зухвалість і пихатість Фонтану.