Тема: розповідь про кота Мурка і курча.
Головна думка: «І здивувався: та й сміливе ж яке!».
Мета: заклик бути добрими і милосердними до слабших.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Вид казки: про тварин.
Ознаки казки
Казковий зачин: «Був собі…».
Слова-повтори: старий-престарий.
Добро перемагає зло: Мурко не завдав шкоди курчаті.
Будова слова
|
Зачин |
«Був собі у бабусі старий-престарий кіт Мурко…» |
|
Основна частина |
«Побачивши кота, замовкло…» |
|
Кінцівка |
«Дивиться Мурко на курча, дивується й не знає, що йому робити…» |
План
1. Бабусин кіт.
2. Курча біля котового кожушка.
3. Сміливе курча.
4. Здивування Мурка.
Головний персонаж: кіт Мурко – старий-престарий, лінькуватий, добрий і не завдає зла слабшому курчаті.
Другорядний персонаж: курча – маленьке, безпорадне, сміливе.
Розповідь ведеться від імені автора.
Сенкан про Мурка
Мурко.
Старий, престарий.
Гріється, дивується, дивиться.
Сміливе курча здивувало Мурка.
Кіт.
Сенкан про курча
Курча.
Маленьке, беззахисне.
Відбилося, пищало, притулилося.
Тепло йому біля Мурка.
Сміливець.
ЯК ЗДИВУВАВСЯ МУРКО
Був собі у бабусі старий-престарий кіт Мурко. Лежить Мурко проти сонця, гріється. Заплющив очі, спить, поклав голову на лапки. Тільки хвостиком махає, мух відганяє. На подвір’ї ходило курча. Воно відбилося від квочки й жалібно пищало.
Побачивши кота, замовкло.
Підійшло тихенько до нього, притулилося й очі закрило. Тепло йому біля котового кожушка.
Мурко відчув, що до нього хтось притулився. Розплющив очі – курча. І здивувався: та й сміливе ж яке!
Дивиться Мурко на курча, дивується й не знає, що йому робити. Чи налякати курча, щоб утекло, чи хай собі гріється?