КВІТКА-ДУША
|
Ой, не зоря в небі запалала, То на землі квітка розквітала, Там де трава, як зелений шовк, Ранок прийшов, але квітку не знайшов.
Ой то цвіла та не квітка красна, Ой то душа, що шукала щастя, Квітка-Душа ніжна і жива, Вітер почув і приніс її слова. |
Приспів: Весен і зим – дай Бог! Віри і сил – дай Бог! Щастя усім – дай Бог!
Ой де Весна коси розплітала, Квітка цвіла і не облітала, Мрії і сни, зелена трава, Тільки душа і квітуча, і жива!
Приспів. (2) |
Тема: поетична розповідь про квітку-душу.
Головна думка: «Тільки душа і квітуча, і жива!».
Мета: уславлення побожної української душі, яка розцвітає на рідній землі.
Рід літератури: лірика.
Жанр: пісня.
Художні засоби
Епітети: «квітка красна», «Квітка-Душа ніжна і жива», «зелена трава».
Уособлення: «ранок прийшов», «Вітер почув і приніс», «Весна коси розплітала».
Порівняння: «трава, як зелений шовк»
Метафора: «душа і квітуча, і жива», «душа, що шукала щастя»
Анафора: «Ой, то…».
Епіфора: «… дай Бог».
Риторичні оклики: «Весен і зим – дай Бог!», «Віри і сил – дай Бог!», «Щастя усім – дай Бог!».
Інверсія: «Ой то цвіла та не квітка красна».
Точні рими: запалала – розквітала, жива – слова, розплітала – облітала, трава, жива.