ВИШИВАНКА
|
З вечора тривожного аж до ранку Вишивала дівчина вишиванку. Що тоненька голочка для сорочки, А ще тонше в дівчини голосочок.
Вишивала дівчина, вишивала, У сорочку білую – душу вклала. Вишивала дівчина, вишивала, Чорну і червоную нитку клала. |
Ой та чорна ниточка – розставання, А червона ниточка – до кохання. Щоб та чорна ниточка часто рвалась, А червона ниточка легко слалась.
Я піду в неділеньку на гулянку, Подарую милому вишиванку. Сердься, мій соколику, чи не сердься – Будеш ти носить її коло серця. |
Тема: лірична розповідь вишиванку для коханого.
Головна думка: «Будеш ти носить її коло серця».
Мета: вишиванка – символ українця, оберіг щасливої долі, родової пам’яті.
Рід літератури: лірика.
Жанр: пісня народна.
Художні засоби
Епітети: «вечора тривожного».
Метафора: «У сорочку білую – душу вклала», «нитку клала».
Повтори-анафора: «Вишивала дівчина», «А червона ниточка».
Антитеза (протиставлення): «Сердься, мій соколику, чи не сердься».
Пестливі слова: «тоненька», «голочка», «голосочок», «ниточка», «неділеньку».
Звертання: «соколику».
Інверсія: «Вишивала дівчина вишиванку».
Кількість строф: чотири.
Віршовий розмір: п’ятистопний хорей з пірихієм.
|
ви |
ши |
ва |
ла |
дів |
чи |
на |
ви |
ши |
ва |
ла |
|
у |
со |
ро |
чку |
бі |
лу |
ю |
ду |
шу |
вкла |
ла |
|
ви |
ши |
ва |
ла |
дів |
чи |
на |
ви |
ши |
ва |
ла |
|
чор |
ну |
і |
чер |
во |
ну |
ю |
ни |
тку |
кла |
ла |
Римування: суміжне (ААББ)
Точні рими: ранку – вишиванку, вишивала – вклала, вишивала – клала, розставання – кохання, рвалась, слалась, гулянку – вишиванку.
Образи: біла сорочка (сила і життя), вишиванка (оберіг роду), червоний і чорний колір (любов і розлука), соколику (мужня краса).
Народна пісня про вишиванку – оберіг та символ щасливої долі української родини, захистом від злих сил. На сорочці білого кольору, який є символом світла та чистоти дівчина «нитку клала» двох барв – чорної, що символізує розлуку, та червоної, до кохання. Лірична героїня розуміє магічну силу вишиванки, тому бажає, «щоб та чорна ниточка часто рвалась, а червона ниточка легко слалась».
Українці ставилися до вишиванки як до святині, тому й говорить лірична героїня, що «Будеш ти носить її коло серця».