Тема: розповідь про каштанчик для насупленого хлопчика.
Головна думка: «Обережно взяв простягненого красеня і вдячно подивився дівчинці в очі».
Мета: заклик бути добрими та уважними.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що твір є оповіданням
Прочитали твір невеликого обсягу (одна сторінка) про подію (дівчинка розвеселила Івася) з життя двох персонажів (дівчинка і хлопчик), що тривала недовго (одного дня).
Будова твору
|
Зачин |
«Звідкись налетів грайливий вітерець, заплутався у побурілому каштановому листі …» |
|
Основна частина |
«Неподалік на лавці сиділо двоє школяриків …» |
|
Кінцівка |
«Хлопчик спідлоба зиркнув на колючку — і губи розтяглися в широкій усмішці …» |
План
1. Вітер у каштановому листі.
2. Карі красені на долонях.
3. Двоє школяриків на лавочці.
4. Хлопчик нікого не помічає.
5. Дівчинка побігла за каштаном.
6. Їжачка подарував каштан.
7. Вдячний погляд Івася.
Персонажі: хлопчик Івась, дівчинка.
Позитивний персонаж: дівчинка – весела, щира, небайдужа, ніжна, спостережлива.
Негативний персонаж: хлопчик Івась – сердитий, набурмосений, байдужий.
Цитатна характеристика дівчинки
|
Білява, блакитноока |
«і білява дівчинка» «ні голубоокої» |
|
Школярка |
«Поруч стояли портфелики з книжками» |
|
Спостережлива, небайдужа до природи |
«Раптом дівчинка побігла за каштаном, що покотився на край тротуару» |
|
Ніжна, щира |
«Дівчинка підняла знахідку, підійшла до хлопчика і ніжно» |
Цитатна характеристика хлопчика Івася
|
Школяр |
«Неподалік на лавці сиділо двоє школяриків» |
|
Набурмосений, непривітний, насуплений |
«набурмосений хлопчик з непокірною чорною чуприною, що з’їжилася над високим чолом» |
|
Сердитий, назадоволений |
«Але той, заклавши пальці в кишені вилинялих синіх штанів, не помічав ні пішоходів, ні каштанів» |
|
Повеселішав |
«Хлопчик спідлоба зиркнув на колючку — і губи розтяглися в широкій усмішці» |
|
Вдячний, щасливий |
«Обережно взяв простягненого красеня і вдячно подивився дівчинці в очі» |
Сенкан про каштанчик
Каштанчик
Колючий, швидкий
Вилупився, впав, покотився.
Лукаво усміхався кароокий каштан.
Їжачок.
Міркування, що могло засмутити хлопчика
На мою думку, хлопчика могла засмутити неприємна подія в школі.
По-перше, автор описує його набурмосеним. По-друге, поруч лавки, де сиділи діти, стояли портфелики з книжками. Закінчилися уроки, учні поверталися додому зі школи.
Можливо, хлопчик був неуважним на уроці, не виконав домашнього завдання, посварився з однокласниками. Також він міг отримати гіршу оцінку або зауваження вчителя.
ЇЖАЧОК
Звідкись налетів грайливий вітерець, заплутався у побурілому каштановому листі, злегка доторкнувся до гілок — і тротуаром почали вибрикувати блискучі, ще вологі від шкаралупи каштани.
Їх тут же підхоплювали пішоходи, ніжно їм усміхалися, пестили руками і ховали до кишень, в сумки чи просто несли на розкритих долонях, милуючись карими красенями.
Неподалік на лавці сиділо двоє школяриків: набурмосений хлопчик з непокірною чорною чуприною, що з’їжилася над високим чолом, і білява дівчинка, очі якої висвічували погожим небом, а губи нагадували дві скибочки перестиглого кавуна. Поруч стояли портфелики з книжками. Вона, жестикулюючи тонкими руками, щось тихо доводила чорноокому.
Але той, заклавши пальці в кишені вилинялих синіх штанів, не помічав ні пішоходів, ні каштанів, які іноді падали коло самісіньких ніг, ні голубоокої.
Раптом дівчинка побігла за каштаном, що покотився на край тротуару. Він ще не вилупився із своєї темно-зеленої домівки, вкритої густими гострими колючками. Шкаралупка лише лопнула посередині, і звідти лукаво посміхався кароокий каштан.
Дівчинка підняла знахідку, підійшла до хлопчика і ніжно:
— Подивись, Івасю, якого кумедного їжачка подарував нам каштан.
Хлопчик спідлоба зиркнув на колючку — і губи розтяглися в широкій усмішці. Обережно взяв простягненого красеня і вдячно подивився дівчинці в очі.