Аналіз оповідання «Бо я — людина» Василя Сухомлинського (тема, головна думка, будова твору, план, цитатна характеристика персонажів, сенкан про батька, дідуся)

Тема: розповідь про батька із сином та дідуся, який прибрав камінь з дороги.

Головна думка: «Бо я — людина»

Мета: заклик не бути байдужим.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Доведення, що прочитали оповідання

У творі йдеться про подію (зустріч із дідусем) з життя трьох персонажів (батько зі сином, дідусь), що тривала два дні.

Будова твору

Зачин: «Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син…»

Основна частина: «Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою…»

Кінцівка: «Хлопчик зупинився у задумі…»

План

1. Камінь серед шляху.

2. Батько забив ногу.

3. Батько попереджає сина.

4. Дідусь прибрав камінь.

6. Ви хіба не людина?

Розповідь ведеться від імені автора.

Головний персонаж: батько.

Другорядні персонажі: семирічний син, дідусь.

Позитивний персонаж: дідусь, син.

Негативний персонаж: батько.

Цитатна характеристика дідуся

Старий	«Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід»
Передбачливий	«Я прибрав його з дороги»
Не байдужий до інших, безкорисливий, щирий	«Бо я — людина»

Цитатна характеристика батька

Неуважний на дорозі

«Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу»

«Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу»

Попереджає про небезпеку

«Дивись уважно, синку, треба обійти камінь»

Байдужий до інших людей

«Чому ж ви прибрали камінь?»

Сенкан про персонажів оповідання (батька, дідуся)

Дідусь.

Старий, сивий.

Прибрав, сидить, відпочиває.

Дідусь прибрав великий камінь.

Людина.

Батько.

Неуважний, здивований.

Спіткнувся, обійшов, запитав.

Байдуже обходить камінь на дорозі.

Подорожній.

БО Я — ЛЮДИНА

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько із сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

— Дивись уважно, синку, треба обійти камінь.

Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.

Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.

— Дідусю, — запитав хлопчик, — ви не бачили тут каменя?

— Я прибрав його з дороги.

— Ви також спіткнулися й забили ногу?

— Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

— Чому ж ви прибрали камінь?

— Бо я — людина.

Хлопчик зупинився у задумі.