Тема: розповідь про похід дітей у ліс.

Головна думка: «Бо ми люди».

Мета: заклик поведінкою доводити свою людяність.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

 

Доведення, що прочитали оповідання

Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про подію (похід дітей у ліс) декількох персонажів (Марійка і її друзі), що тривала недовго (одного дня).

 

Будова твору

Зачин: «Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід…»

Основна частина: «Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала…»

Кінцівка: «Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом...»

 

План

1. Втомлені діти напилися.

2. Не подякували жінці.

3. Розмова Марійки і Сашка.

4. Важко бути людиною.

 

Розповідь ведеться від імені автора.

 

Персонажі: Марійка, Роман.

Позитивний персонаж дівчинка Марійка: щира, привітна, вдячна.

Негативний персонаж Роман: байдужий, невдячний, безсоромний.

 

ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ

    Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через не­великий хутірець, що лежав у долині за кілька кіло­метрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве ді­йшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг малень­кий хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, по­ставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили.

    Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:

— А ми ж не подякували жінці за воду. Діти зу­пинилися. Справді, забули подякувати.

— Що ж... — каже Роман, — це невелика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертати­ся через таку дрібницю?

— Варто, — наполягає Марійка. — Хіба тобі са­мому не соромно перед собою, Романе?

Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

— Ви як хочете, — каже Марійка, — а я повер­нуся й подякую.

— Чому? Скажи, чи ж обов'язково це робити? — питає Роман. — Адже ми так потомилися.

— Бо ми люди. Якби ми були телята, можна бу­ло б і не вертатися. Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.

    Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.

— Важко бути людиною, — сказав він.