Тема: розповідь про калину восени.

Головна думка: «Дівчата радісно щебетали, свої голови багряними ягодами квітчали».

Мета: захоплення багряною красою калини восени, заклик не ламати гілок під час збору ягід.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Доведення, що прочитали оповідання

Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про подію (дівчата збирали червоні кетяги калини), що тривала недовго (одного дня).

Будова твору

Зачин: «На горбку пишалася своєю осінньою вродою роз­кішна калина …»

Основна частина: «Поруч ріс молодий стрункий ясен …»

Кінцівка: «Засумував ясен, затужив за понівеченою подру­гою …»

План

1. Пишалася осінньою вродою калина.

2. Ріс молодий стрункий клен.

3. Калина і дівчата-щебетухи.

4. Калина ридьма ридала.

5. Засумував, затужив клен.  

Розповідь ведеться від імені автора.

Характеристика калини: вродлива, весела, горда, згорьована.

Характеристика ясена: молодий, стрункий, турботливий, співчутливий, сумний.

  Щедра осінь мандрує землею.

  Червоні кетяги – це осіння врода розкішної калини. Люди збирають врожай і зникає її пишна краса. Ридає калина без червоних коралів. Сумує і тужить із подругою клен, скапуючи сльозами-листям.

   Дерева готуються до зустрічі суворої зими.   

Сенкан про калину, ясен, дівчат

КАЛИНА

     На горбку пишалася своєю осінньою вродою роз­кішна калина. Од самого вершечка зайнялася вона гарячим полум'ям. Радісно перешіптувались зуб­часті листочки від легенького подиху вітру. А з-поміж них визирали важкі коралові кетяги.

    Поруч ріс молодий стрункий ясен. Його скромна зелена постать нічим не приваблювала червонощо­ку калину, що безжурно жартувала з бабиним літом, ловила його і вкривалася від верху до самісінької землі, наче молода до шлюбу, прозорою білою фа­тою. Вона розкотисто реготала до зажуреного сон­ця, до потьмареного неба. Лише зрідка зиркала на свого сусіда, який горнувся до неї тонкими вітами, ніби хотів заховати її пишну вроду від заздрісного ока. Навіть спробував заступити її, вгамувати той веселий, задьористий сміх. Та калина згорда випро­сталася, легенько відсунула ясеневі гілки і знову виставила напоказ усьому світові свою красу і при­наду.

     На ту пору десь взялися дівчата-щебетухи. Як вгледіли горду красуню та як накинулися на неї, то геть пошматували її розкішне плаття, у пучечки по­складали червонії кетяги.

    Дівчата радісно щебетали, свої голови багряними ягодами квітчали, калина ж ридьма ридала.

    Засумував ясен, затужив за понівеченою подру­гою і почав скапувати на землю зеленими листоч­ками.