Тема: розповідь про Сашка, який підгодовував птахів узимку.
Головна думка: «Аж мені за нього соромно».
Мета: заклик поводитися чемно, щоб іншим не було соромно за чужу погану поведінку.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що прочитали оповідання
Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про подію (Сашко спостерігає за птахами біля годівнички) з життя двох персонажів (Сашко і його мама), що тривала одного дня.
Будова твору
Зачин: «Взимку, коли на хурделило багато снігу і запекли тріскучі морози, Сашко прилаштував на балконі годівничку для птахів…»
Основана частина: «Хлопчик підсипав їм зерна чи крупи, а для синичок мама інколи давала шматочок несолоного сала…»
Кінцівка: «Та розбишаці вдалося випурхнути з котових лап на високе дерево».
План
1. Сашко прилаштував годівницю.
2. Занадився рудий горобець.
3. Невихований розбишака.
4. Сашкові соромно за горобця.
5. Задирака порозганяв пташок.
6. Підкрадається здоровенний кіт.
7. Розбишаці повезло.
Розповідь ведеться від імені автора.
Головний персонаж: Сашко.
Другорядний персонаж: мама хлопчика.
Цитатна характеристика Сашка
|
Любить і дбає за природу |
«Сашко прилаштував на балконі годівничку для птахів» |
|
Підгодовує птахів узимку |
«Хлопчик підсипав їм зерна чи крупи, а для синичок мама інколи давала шматочок несолоного сала» |
|
Спостережливий |
«Та якось Сашко помітив, що до годівнички занадився рудий крикливий горобець» |
|
Небайдужий, засуджує погану поведінку |
«Господарює, наче то його власна годівничка, — дивується Сашко. – Аж мені за нього соромно» |
Сенкан про рудого горобця
Горобець.
Крикливий, задиркуватий.
Занадився, відганяє, тріпоче.
Порозганяв рудий розбишака пташок.
Задирака.
ЗАДИРАКА
Взимку, коли на хурделило багато снігу і запекли тріскучі морози, Сашко прилаштував на балконі годівничку для птахів. І почали прилітати до корму горобці, синички, снігурі.
Хлопчик підсипав їм зерна чи крупи, а для синичок мама інколи давала шматочок несолоного сала. Та якось Сашко помітив, що до годівнички занадився рудий крикливий горобець. Ото зненацька, ніби з неба, впаде до корму, і давай усіх відганяти, наче якийсь ненажера.
— І чого він такий задиркуватий? — питає у мами Сашко.
— Бо невихований, — сказала мама, дивлячись на розбишаку.
А той все кричить, стрибає, тріпоче крильцями.
— Господарює, наче то його власна годівничка, — дивується Сашко. – Аж мені за нього соромно.
Порозганяв розбишака пташок від годівнички, а тоді сам заходився біля смачненького пшонця. І так жадібно дзьобав, що забув про все на світі.
А тим часом із сусіднього балкона вже тихенько підкрадався по бильцях здоровенний рябий кіт. Він на мить зачаївся, а тоді як стрибне! І хап задираку за хвоста, аж пір'я з нього полетіло.
Та розбишаці вдалося випурхнути з котових лап на високе дерево.