Тема: розповідь про пихатого півня.
Головна думка: «Втік він на сідало й більше ніколи не хвалився»
Мета: заклик не бути хвальком і пихатим.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Будова твору
Зачин:
Основна частина:
Кінцівка:
План
1. Півень на подвір’ї.
2. Хвіст кращий за райдугу.
3. Пішов дощ.
4. Хвіст звис до землі.
5. Осоромлений півень.
Розповідь ведеться від імені автора.
Персонаж: півень.
Цитатна характеристика півня
|
Хвалькуватий |
«У мене хвіст такий самий барвистий, кращий, ніж райдуга» |
|
Пихатий |
«Замочив пихатому півневі хвоста» |
|
Негарний, покараний за хвалькуватість |
«Звис хвіст аж до землі» |
|
Осоромлений за погану поведінку |
«Соромно стало півневі» |
|
Виправився, перестав хвалитися |
«Втік він на сідало й більше ніколи не хвалився» |
Сенкан про пихатого півня
Півень.
Пихатий, хвалькуватий.
Ходить, сміється, втік.
Дощ замочив півневі хвоста.
Красень.
ПИХАТИЙ ПІВЕНЬ
Ходить півень по подвір'ю.
Побачив він райдугу барвисту на небі і сміється:
— У мене хвіст такий самий барвистий, кращий, ніж райдуга.
Та ось пішов дощ.
Замочив пихатому півневі хвоста. Звис хвіст аж до землі.
Соромно стало півневі. Втік він на сідало й більше ніколи не хвалився.