Тема: розповідь про дідуся і хлопчика.

Головна думка: «Якби води напився вовк, він міг би не дякувати. Ми ж не вовки, а люди».

Мета: заклик бути ввічливими.

Жанр: оповідання.

Рід літератури: епос.

Доведення, що прочитали оповідання.

Твір невеликого розміру (половина сторінки) про одну подію (подорож лісом) із життя двох персонажів (хлопчик і дідусь), яка тривала недовго (одного дня).

Будова твору

Зачин: «Дрімучим лісом ішли двоє подорожніх…»

Основна частина: «Дідусь сказав: «Спасибі тобі, струмочку!»…»

Кінцівка: «Хлопчик замислився…»

План

1. Дідусь і хлопчик ішли лісом.

2. Спасибі, струмочку.

3. Ми ж люди.

4. Мудра істина.

Персонажі: хлопчик і дідусь.

Характеристика дідуся: ввічливий, мудрий, доброзичливий.

Характеристика хлопчика: допитливий, прислухається до слушної думки.

НАВІЩО ЛЮДИ КАЖУТЬ «СПАСИБІ»

    Дрімучим лісом ішли двоє подорожніх: дідусь і хлопчик. Було жарко, хотілося пити.  Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилились, напились.

    Дідусь сказав: «Спасибі тобі, струмочку!»

    Хлопчик усміхнувся.

— Чому ти усміхнувся, хлопче? — запитав дідусь.

— Навіщо ви, дідусю, сказали струмочкові «Спасибі!»? Він же не живий, не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.

— Це так. Якби води напився вовк, він міг би не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. А знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?

     Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме був час — дорога через ліс довга.