Тема: розповідь про казкової краси осінню пору.
Головна думка: «Осінь — це чарівниця з пензликом».
Мета: заклик побачити і відчувати красу природи восени.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що прочитали оповідання.
Твір невеликого обсягу (2 сторінки), у якому йдеться про реальну подію (прогулянка осіннім парком) із життя двох персонажів (Орися та її батько), що тривала недовго (протягом часу, відведеного на прогулянку).
Оповідання має елементи казки.
Пори року наділені людськими рисами, вони розмовляють.
Казкове ім’я: Осінь.
Будова твору
Зачин: «Разом із сизими туманами, що стиха ступали по принишклій траві, тепле літо вирушило в дорогу…»
Основна частина: «Орися йшла парком, милуючись барвами навколо…»
Кінцівка: «А Осінь не поспішала. Вона знала: її краса потребує тиші…»
|
План 1. Попрощалось літо. 2. Ключі для осені. 3. Прогулянка парком. 4. Бурштинова осінь. 5. Орисині мрії. 6. Особливий день. 7. Помічайте важливе! |
План 1. Осінь змінила літо. 2. Орися йшла парком. 3. Розмова про красу. 4. Не забуду цей день. 5. Помічати важливе.
|
Розповідь ведеться від імені автора.
Головний персонаж: дівчинка Орися, яка вчиться помічати красу природи.
Другорядний персонаж: батько дівчинки.
Цитатна характеристика дівчинки Орисі
|
Любить прогулянки на природі, милується її красою |
«Орися йшла парком, милуючись барвами навколо» |
|
Спостережлива, здивована. |
«Як усе змінилося! — здивовано мовила дівчинка до тата» |
|
Має багату творчу уяву |
«Ще недавно тут було зелено, а тепер... поглянь — справжня бурштинова казка!» «Калина — як скринька з коштовностями, — прошепотіла дівчинка» |
|
Допитлива |
«А який настрій в Осені сьогодні? — поцікавилася Орися» |
|
Мрійниця |
«От якби можна було зібрати ці кольори в баночку і щільно закрити!» |
|
Доброзичлива |
«А потім відкрити взимку, коли навкруги усе біле-біле, щоб усім подарувати осінній настрій» |
|
Замилувана красою природи, замріяність від побаченого |
«І я не забуду цей день, — замріяно сказала Орися» |
|
Вчиться помічати зміни в природі, розкривати її таємниці |
«дівчинка йшла поруч із татом і вчилася помічати важливе — у кольорах, у звуках, у тому, що зрозуміле без слів» |
Цитатна характеристика батька
|
Любить прогулянки на природі |
«дівчинка йшла поруч із татом» |
|
Радісний, усміхнений |
«Тато усміхнувся у відповідь» «Тоді треба мати дуже велику баночку, — усміхнувся тато» |
|
Замислений |
«Мені здається, спокійний і щедрий, — замислився тато» |
|
Спостережливий, замилуваний красою природи |
«Бо поглянь: ось кленовий лист — як сонце, а дубовий — як вогонь» |
Сенкан про осінню бурштинову казку.
Осінь.
Працьовита, золотиста.
Розмалювала, провела, налила.
Поглянь — справжня бурштинова казка!
Чарівниця.
Порівняння у творі: «кленовий лист — як сонце», «дубовий — як вогонь», «калина вбралася в червоні кетяги, мов у коралі», «ягідки калини світилися на сонці, мов краплини застиглого літа», «калина — як скринька з коштовностями», «калина — мов сторож краси», «спокійне, лагідне і трохи сумне — як Осінь».
Описи природи.
«Над головою палали крони дерев: золоті, багряні, руді. Листя тихенько шелестіло під ногами, а сонце лагідно пестило щічки».
«Ще недавно тут було зелено, а тепер... поглянь — справжня бурштинова казка!»
«Ось кленовий лист — як сонце, а дубовий — як вогонь. А он там — калина вбралася в червоні кетяги, мов у коралі… Її гілочки рясніли блискучими ягідками — вони світилися на сонці, мов краплини застиглого літа».
Пояснили, чому авторка в оповіданні про осінь використала слово «казка».
Для людей осінь асоціюється з художницею-чарівницею. Вона, немов жива істота, розфарбовує листя золотистими фарбами, тому для осінніх картин природи авторка використала слово казка.
БУРШТИНОВА КАЗКА
Разом із сизими туманами, що стиха ступали по принишклій траві, тепле літо вирушило в дорогу.
Встигло зробити чимало: щедро дарувало зелень, сміялося сонцем, бриніло пташиним щебетом, тішило все довкола.
— Осене, тримай ключі, — мовило на прощання. — Хазяйнуй мудро. Заверши все почате: збери врожаї в садах, пофарбуй дерева в урочисті кольори, устели землю теплим килимом, щоб не мерзла до весни.
Осінь кивнула золотистим капелюшком і взялася до роботи. Працювала неквапливо, але старанно: розмалювала клени в яскраво-жовті й червоні кольори, провела у вирій лелек і журавлів, налила яблука й груші в садах іскристим соком. Подарувала небу глибоку осінню синь. А замість літньої пісні жайворонка — залишила шепіт вітру в косах верби.
Орися йшла парком, милуючись барвами навколо. Над головою палали крони дерев: золоті, багряні, руді. Листя тихенько шелестіло під ногами, а сонце лагідно пестило щічки.
— Як усе змінилося! — здивовано мовила дівчинка до тата. — Ще недавно тут було зелено, а тепер... поглянь — справжня бурштинова казка!
Тато усміхнувся у відповідь:
— Осінь — це чарівниця з пензликом. Вона ніколи не малює однакову картину. Щороку її кольори — інші. Мабуть, усе залежить від настрою.
— А який настрій в Осені сьогодні? — поцікавилася Орися.
— Мені здається, спокійний і щедрий, — замислився тато.
— От якби можна було зібрати ці кольори в баночку і щільно закрити! — розмріялася дівчинка. — А потім відкрити взимку, коли навкруги усе біле-біле, щоб усім подарувати осінній настрій.
— Тоді треба мати дуже велику баночку, — усміхнувся тато. — Бо поглянь: ось кленовий лист — як сонце, а дубовий — як вогонь. А он там — калина вбралася в червоні кетяги, мов у коралі.
Орися зупинилася біля куща калини. Її гілочки рясніли блискучими ягідками — вони світилися на сонці, мов краплини застиглого літа.
— Калина — як скринька з коштовностями, — прошепотіла дівчинка. — У цих кетягах сховано радість, ніжність, приємні спогади...
— Так і є, — кивнув тато. — Калина — мов сторож краси. Стоїть на межі тепла й холоду, прощання й чекання. І все пам'ятає.
— І я не забуду цей день, — замріяно сказала Орися. — Бо в ньому щось особливе. Спокійне, лагідне і трохи сумне — як Осінь.
А Осінь не поспішала. Вона знала: її краса потребує тиші. І поки листя на деревах ділилося своїми останніми таємницями а повітря пахло яблуками та грушами, дівчинка йшла поруч із татом і вчилася помічати важливе — у кольорах, у звуках, у тому, що зрозуміле без слів.