Тема твору: розповідь про добру справу Максимка та Оксанки.
Головна думка: «Іноді так просто робити добро».
Мета: заклик не бути байдужими до чужої біди, робити добрі справи.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що прочитали оповідання.
Твір невеликого обсягу (2 сторінки), у якому йдеться про реальні події (діти роблять каштанові іграшки, їх дарують малюку) із життя чотирьох персонажів (Максимко та Оксанка, незнайомий маленький хлопчик Петрик і його мама), що тривала недовго (трохи більше двох днів).
Будова твору
Зачин: «Закінчувався вересень. Було справжнє бабине літо…»
Основна частина: «Дорогою додому вирішили ще піти до гойдалки в дитячому садку…»
Кінцівка: «Братик із сестрою мовчки перезирнулися і всміхнулись…»
План
1. Бабине літо.
2. Каштанові іграшки.
3. Почута розмова.
4. Діти дарують іграшки.
5. Просто робити добро.
Розповідь ведеться від імені автора.
Головні персонажі: школярі Максим і Оксанка (братик і сестричка).
Другорядні персонажі: незнайомці – малюк та його мама.
Цитатна характеристика Максимка та Оксанки
|
Люблять гуляти парком |
«Ходімо додому через парк, — запропонувала сестричка» |
|
Творчі, майстерні |
«Вдома з усього цього добра змайстрували веселих чоловічків і різних тваринок» |
|
Відповідальні, слухняні |
«Кілька хвилин погойдаємося та вже підемо додому, бо мама хвилюватиметься, — сказала сестра» |
|
Небайдужі до чужої біди |
«І вмить у них обох з'явилася одна думка» |
|
Щедрі |
«Подаруймо свої каштанові іграшки цьому хлопчикові, — прошепотів Максим» «Діти віддали малому всі свої іграшки» |
|
Співчутливі |
«Видно, йому тут сумно» |
|
Допомогли малюку знайти нових друзів |
«А коли матиме нові каштанові забавки, може, й нових друзів собі знайде» |
|
Зрозуміли, що робити добро не так вже й важко |
«Іноді так просто робити добро...» |
Цитатна характеристика маленького хлопчика Петрика
|
Похнюплений |
«Мамо, не хочу я ходити до садочка, — хнюпився малюк» |
|
Сумує за друзями та іграшками |
«У мене немає друзів. Тут навіть іграшок гарних немає» |
|
Заплаканий від почуття самотності |
«з оченят малого покотилися сльози» |
|
Змушений залишити рідну оселю, свої іграшки |
«Любий, у нашому місті наразі небезпечно» |
|
Відчуваються тимчасові нестатки на новому місці |
«А іграшки... Може, вдасться купити нові» |
|
Радіє новим іграшкам |
«Діти віддали малому всі свої іграшки. І вмить на його заплаканому обличчі засяяла усмішка» |
|
Знаходить нових друзів |
«На подвір'ї помітили свого вчорашнього знайомого Петрика. Його оточив гурт малечі» |
Цитатна характеристика Петрикової мами
|
Лагідна, любить свого сина, його надійна підтримка |
«Любий, у нашому місті наразі небезпечно» «а поруч стояла його мама» |
|
Дає слушні поради, обнадіює |
«Тобі просто треба звикнути. Та й друзі неодмінно будуть» |
|
Відчуваються тимчасові нестатки на новому місці |
«А іграшки... Може, вдасться купити нові» |
|
Змушена залишити рідну оселю |
«Любий, у нашому місті наразі небезпечно» |
Сенкан про каштанові іграшки
Каштани.
Коричневі, колючі.
Дозріли, падають, збирають.
Будемо майструвати цікаві забавки.
Іграшки.
КАШТАНОВІ ІГРАШКИ
Закінчувався вересень. Було справжнє бабине літо1. Лагідно світило сонечко, у повітрі літала легенька й лоскітлива павутинка.
Максим та Оксанка саме поверталися зі школи.
— Ходімо додому через парк, — запропонувала сестричка. — Там саме падають каштани. Можна назбирати їх і зробити іграшки.
— Чудова ідея. Будемо майструвати цікаві забавки, — погодився брат.
У парку було чудово. Довкруж співали птахи, а сонячні промінці немов бавились у піжмурки між жовтим листям. Дітлахи швиденько назбирали каштанів, а ще гілочок і каштанової шкаралупки. Вдома з усього цього добра змайстрували веселих чоловічків і різних тваринок. Свої іграшки обережно поскладали в маленьку коробку й взяли з собою, аби погратися надворі.
Дорогою додому вирішили ще піти до гойдалки в дитячому садку.
— Кілька хвилин погойдаємося та вже підемо додому, бо мама хвилюватиметься, — сказала сестра.
Обоє зайшли на подвір'я. Там саме гойдався якийсь хлопчик, а поруч стояла його мама.
— Мамо, не хочу я ходити до садочка, — хнюпився малюк. — Мені не цікаво. У мене немає друзів. Тут навіть іграшок гарних немає. Я хочу повернутися до нашого міста, — з оченят малого покотилися сльози.
— Любий, у нашому місті наразі небезпечно. Повітряні тривоги лунають дуже часто. Тобі просто треба звикнути. Та й друзі неодмінно будуть. А іграшки... Може, вдасться купити нові.
Братик із сестричкою мовчки слухали розмову. І вмить у них обох з'явилася одна думка.
— Подаруймо свої каштанові іграшки цьому хлопчикові, — прошепотів Максим.
— Твоя правда, — погодилася сестричка. — Видно, йому тут сумно, а коли матиме нові каштанові забавки, може, й нових друзів собі знайде.
Діти віддали малому всі свої іграшки. І вмить на його заплаканому обличчі засяяла усмішка.
Наступного дня, повертаючись зі школи, Максим та Оксана зумисне пішли повз дитячий садок. На подвір'ї помітили свого вчорашнього знайомого Петрика. Його оточив гурт малечі. Звідти долинало:
— Можна мені погратися твоїм коником?
— А дай-но мені цього каштанового чоловічка...
— Покажи, будь ласка, оту іграшку...
Братик із сестрою мовчки перезирнулися і всміхнулись. Іноді так просто робити добро...
1. Бабине літо — народна назва для періоду теплої та сухої погоди восени.