Тема твору: розповідь про те, як діти виготовили запальні (або запалювальні) саморобки для воїнів. 

Головна думка: «Запальні яйця чудові. Тепер буржуйка не лише коптить, а й гріє»».

Мета: заклик долучатися до допомоги нашим захисникам.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Доведення, що прочитали оповідання.

Твір невеликого обсягу (три сторінки), у якому йдеться про реальні події (діти переховуються у бомбосховищі, на уроці виготовляють саморобки для воїнів) із життя 3-А класу з кількома дійовими персонажами (учень Макар, вчителька, однокласники), що тривала недовго (кілька днів).

Будова твору

Зачин: «У шкільному бомбосховищі сидіти сумно, якщо не вигадувати щось цікаве …»

Основна частина: «Хлопчик заплющив очі й занурив руку поглибше в шапку …»

Кінцівка: «Через кілька днів учителька стала перед класом і прочитала повідомлення …»

План

1. Вигадка у бомбосховищі.

2. Хвилювання Макара.

3. Яйця і запальний.

4. Справжня історія.

5. Найсмачніший шашлик.

6. Чудова ідея. 

7, Саморобки для воїнів.

8. Лист-подяка.

Розповідь ведеться від імені автора.

Головні персонажі: школярі Максим і Оксанка (братик і сестричка).

Другорядні персонажі: незнайомці – малюк та його мама.

Запалювальні саморобки для захисників

Знадобиться: тирса, лоток від яєць, воскові свічки.

Хід роботи

1. У комірки лотка для яєць розкласти сухої стружки.

2. У комірки залити розплавлений віск.

3. Відірвати від лотка «яйце», підсунути під дрова й підпалити.

4. «Жовті їжачки» довго горять, спочатку підсушують дрова, які поступово займаються.

Сенкан про запалювальні саморобки – запальні яйця.

Саморобки.

Тирсові, воскові.

Допомагають, запалюють, гріють.

Тепер буржуйка не коптить, а гріє. 

Їжачки.

ЗАПАЛЬНІ ЯЙЦЯ

    У шкільному бомбосховищі сидіти сумно, якщо не вигадувати щось цікаве. Тож дітлахи з З-А утнули гру. Кожен пише на папірцях два слова й кидає в Данилову шапку. Там їх перемішують і по черзі тягнуть. Що дістав, про те маєш вигадати байку.

    Макар дуже хвилювався. Перед ним Данило розповів дуже смішну історію про варення з равликів. Однокласники мало животи не надірвали, коли намагалися те все уявити. Після такого оповідача важко здивувати.

     Хлопчик заплющив очі й занурив руку поглибше в шапку. Намацав перший папірець:

— Яйце, — прочитав, і всі засміялися. Бо історія про яйця не може бути сумною.

Другий папірець усе не наважувався потягнути, намагаючись вигадати, що ж він про ті яйця розкаже. Нарешті дістав і прочитав:

— Запальний. Яйця, запальний. Хм, моя оповідка зватиметься: «Запальні яйця».

     Клас затихнув, чекаючи розповіді. Хтось уже уявляв, як яйця в гавайських спідничках танцюють канкан, хтось яйця-фаєрболи, а хтось запальничку у формі яйця. Але ніхто навіть не здогадувався, про що насправді буде ця історія.

— Мій тато дуже любить смажити шашлик. Купує м'ясо, власноруч маринує його в духмяних спеціях і збирає друзів. Ми ставимо біля будинку мангал і граємо з м'ячем, поки він чаклує над вогнем.

     Якось тато запланував покликати бізнес-партнерів, тож особливо старанно готувався. Але вночі пройшов сильний дощ, і дрова для мангала намокли. Тато ходив біля них, цокав язиком і несхвально хитав головою. Бо ж як їх розпалити?

     Ви скажете, є усякі там спеціальні балончики із запальною сумішшю, але ж тато в нас тонкий поціновувач шашликів. Він вважає, що у вогонь не має потрапити нічого зайвого, лише екологічно чисте дерево.

     Ми з мамою дуже хотіли допомогти. Почали шукати вихід і в інтернеті знайшли один рецепт.

     З холодильника дістали яйця. Лоток звільнили, а їх переклали до мисочки. Далі в кутку за дровами назгрібали сухої стружки. Розклали її в комірки лотка й залили розплавленим воском. Аж три товсті свічки на це витратили.

    Коли наша чудо-суміш застигла, я пішов до тата. Він понуро стояв над мангалом і намагався розпалити сирі дрова. А ще й дощик накрапав, тож навіть сірники нормально не горіли. А гості от-от мали приїхати.

    Отже, підхожу й так голосно вигукую:

— А в мене є ЗАПАЛЬНІ ЯЙЦЯ!

     Тато аж підстрибнув від неочікуваності. Спершу, щоправда, відмахнувся, але я наполіг.

      Отже, відірвав тато одне яйце від лотка, підсунув під дрова й підпалив. Дощик немов відчув, що вже досить, і припинився. Спершу тільки трохи димило, але запальні яйця тому й запальні, що горять, поки не запалять. Вони підсушили дрова, і ті поступово зайнялися.

      Згодом ми разом із гостями їли найсмачніший шашлик у світі. А потім тато мобілізувався, тож наступний шашлик буде, коли він повернеться.

— А на що ж схожі ті яйця? — спитала вчителька, яка уважно слухала Макара.

— На жовтих їжачків. Фото в мене немає, але можу намалювати, — хлопчик усміхнувся теплим спогадам.

— Дякую за оповідку, — відказала вчителька. — Ти подав класну ідею. Річ у тім, що мій чоловік зараз також воює. Йому доводиться жити в землянці, грітися буржуйкою, а дрова збирати в лісі. Коли сиро, їх дуже складно розпалити. Більше диму виходить, ніж вогню. Що, як ми з вами, діти, на уроці мистецтва виготовимо такі запальні яйця?

— Так! Так! — вигукнули всі хором, бо дуже полюбляли різні незвичайні саморобки.

      Наступного дня до школи кожен приніс, що знайшов. Хтось порожні лотки від яєць, хтось свічки, а мама Макара роздобула ціле відро сухої тирси. Робота кипіла й зайняла замість одного два уроки. Вийшли кругленькі м'ячики, схожі на жовтих їжачків, бо з них

стирчала тирса. Потім це все спакували в картонні ящики й додали малюнки з побажаннями.

     Через кілька днів учителька стала перед класом і прочитала повідомлення: «Діти, дуже дякуємо за малюнки. Ми з хлопцями повісили їх на стіні, й у нашій землянці стало затишніше. Запальні яйця чудові. Тепер буржуйка не лише коптить, а й гріє». Всім, хто був у той момент у класі, здалося, що від тих слів стало трішечки тепліше, як воїнам, які зігрілися завдяки їхній праці.