ВЕРБОВІ СЕРЕЖКИ

Біля яру, біля стежки

одягла верба сережки.

Головою хилитала,

потихесеньку питала:

 

— Де ота біленька хатка,

що гарнесенькі дівчатка?

Хай би вибігли до стежки.

Подарую їм сережки.

                 (Ліна Костенко)

Тема: поетична розповідь про вербу під час цвітіння

Головна думка: «хай би вибігли до стежки подарую їм сережки»

Мета: любіть природу

 

Художні засоби

Сталі епітети: біленька хата.

Епітети: гарнесенькі дівчата.

Персоніфікація: одягла верба сережки, головою хилитала, питала, подарую.

Зменшувальні суфікси: потихесеньку, біленька, гарнесенькі.

Риторичне запитання: «Де ота біленька хатка, що гарнесенькі дівчатка?»

Епіфора (єдність кінцівок): «… стежки… сережки»

 

Римування: парне (ААВВ)

Рими: стежки – сережки, хилитала – питала, хатка – дівчатка

 

Казкове і реальне у вірші

    Поетеса гарно описала цвіт верби. Росте рослина біля стежки.

    У вірші багато казковості. Верба, немов жива істота, «головою хилитала, питала», хотіло дарувати дівчатам сережки. Вона «потихесеньку питала», щоб не зірвалися сережки.

     У весняну пору дерево красується сережками. Суцвіття верби нагадує жіночу прикрасу, тому його так назвали. Згодом воно відцвітає і перетворюється на плід, що нагадує коробочку.

    Красується біля стежки верба своїми суцвіттями-сережками. Кличе дівчат милуватися природою. Вірш спонукав знову придивитися до верби – символу українського народу. 

  

 

Без верби і калини немає України

Вербові котики (текст за малюнком)

Яка верба навесні?