ВИШЕНЬКИ
Поблискують черешеньки
в листі зелененькім,
черешеньки ваблять1 очі
діточкам маленьким.
Дівчаточко й хлоп'яточко
під деревцем скачуть,
простягають рученята
та мало не плачуть.
Раді б вишню з'їсти,
та високо лізти,
ой раді б зірвати,
та годі дістати!
«Ой вишеньки-черешеньки,
червонії, спілі,
чого ж бо ви так високо
виросли на гіллі!»
«Ой того ми так високо
виросли на гіллі, —
якби зросли низесенько,
чи то ж би доспіли?»
(1891 рік)
1. Ваблять – тут приваблюють, викликають бажання зірвати.
Тема: поетична розмова дітей з вишенькою.
Головна думка: «якби зросли низесенько, чи то ж би доспіли».
Мета: захоплення дарами природи, заклик не зривати недоспілі плоди.
Художні засоби
Епітети: «листі зелененькім»
Метафора: «поблискують черешеньки», «черешеньки ваблять очі».
Зменшувальні суфікси (пестливі слова): черешеньки, зелененькім, діточкам, маленьким, дівчаточко, хлоп’яточко, деревцем, рученята, вишеньки-черешеньки, низесенько.
Протиставлення (антитеза): «раді б зірвати, та годі дістати», «так високо виросли …, якби зросли низесенько …»
Риторичний оклик: «Раді б вишню з'їсти…, та годі дістати!»
Риторичне звертання: ««Ой вишеньки-черешеньки, червонії, спілі…»
Риторичне запитання: «… якби зросли низесенько, чи то ж би доспіли?»
Кількість строф: п’ять
Рими: зелененькім – маленькім, скачуть – плачуть, з’їсти – лізти, зірвати – дістати, спілі – гіллі, високо – низесенько, гіллі – доспіли.
Вірш поетеси – це своєрідний діалог людини з природою. Дерева охоче дарують людям врожай. А щоб він був щедрим, не можна зривати неспілих плодів.