ЯК ЗАХОЧЕШ — БУДЕ ВСЕ!
|
Заявив я вчора тату: — Я страшенно хочу мати годівницю на вікні. Хай птахи свистять мені!
— Що ж! — примружив тато очі. — Непогана думка, син. Буде все, як дуже схочеш, — це давно відомо всім.
*** З того часу я ходив — і хотів, хотів, хотів. Їв — хотів. Співав — хотів. Навіть спав — і теж хотів.
Зранку зиркав у вікно, як робив зарядку, думав: «Буде, як в кіно: клац! — і все в порядку!» |
Але скільки не дивився не з'являлась годівниця. І тоді я так сказав: — Тато помилився! Краще я змайструю сам гарну годівницю.
Взяв у тата цвяхів трошки, пилку взяв, соснову дошку, годівницю вправно збив і раптово — зрозумів!
*** Он воно у чому справа, не подумав я про це! Адже справді тато — правий, дуже-дуже тато правий: як захочеш — буде все! (Костецький А.) |
Тема: поетична розповідь про те, як хлопчик робив годівницю.
Головна думка: «як захочеш — буде все»
Мета: показати, що в людини є все, щоб здійснити свою мрію.
Художні засоби
Епітети: страшенно хочу, гарну годівницю, вправно збив.
Метафора: «як захочеш — буде все», «Їв — хотів. Співав — хотів.
Навіть спав — і теж хотів».
Повтори (епіфора): «… хотів», «тато – правий …».
Повтори: «дуже, дуже…»
Порівняння: «буде, як в кіно»
Риторичний оклик: «Хай птахи свистять мені!», «Що ж!», «… і все в порядку!», «Тато помилився!», «Взяв цвяхів…, годівницю вправно збив і раптово — зрозумів!», «Он воно у чому справа, не подумав я про це!», «Адже справді тато — правий,… як захочеш — буде все!»
Звертання: «Непогана думка, син».
Кількість строф: сім
Вид строфи: чотиривірш
Віршовий розмір: чотиристопний хорей
|
ду |
же |
ду |
же |
та |
то |
пра |
вий |
|
як |
за |
хо |
чеш |
бу |
де |
все |
|
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
Рими: тату – мати, вікні – мені, хотів – хотів, вікно – кіно, зарядку – порядку, трошки – дошку, збив – зрозумів, правий – правий, це – все.
Умовно композицію вірша можна поділити на чотири значущі частини.
Перша частина – діалог ліричного героя з батьком. Він повідомляє про бажання мати годівницю, а тато відповідає, що думка сина не є поганою, бо «буде все, як дуже схочеш».
У другій частині завдяки повтору «хочу» дещо з гумором читаємо, як ліричний герой, нічого не роблячи, чекає на здійснення свого бажання. На мою думку, він просто ще не розуміє значення татових слів.
У третій частині марні чекання спонукають прийняти правильне рішення. Ми бачимо ліричного героя за виготовленням годівниці. Він зі захоплення розповідає про свої старання «годівницю вправно збив» та розуміння татових слів.
Четверта частина – це висновок про те, що людина має все для досягнення мрій, бажань.